Мокієнко Федір Васильович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м відповідне посилання
Рядок 36:
Народився у місті [[Кобеляки]] (нині [[Полтавська область]]) у родині робітників. Працював на цукровому заводі, вчився у ФЗУ, згодом — на [[комсомол]]ьській роботі. Член [[Комуністична партія України|комуністичної партії]] з [[1931]] року. Під час [[Усуспільнення виробництва|колективізації]] направлений уповноваженим до [[Смілянський район|Смілянського району]] [[Черкаська область|Черкаської]] та [[Ставищенський район|Ставищенського району]] [[Київська область|Київської]] областей, де особисто провадив насильницькі дії проти тамтешніх селян.
 
У [[1929]]–[[1934]] роках навчався у [[Національний університет харчових технологій|Київському хіміко-технологічному інституті]], по закінченні якого працював на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, начальником відділу капітального будівництва Спиртотресту у Києві. Брав активну участь у партійній діяльності. [[1938]] року переїхав до [[Київ|Києва]], де працював на відповідальних посадах у Київському обкомі[[обком]]і [[Комуністична партія України|КП(б)У]], згодом обраний секретарем обкому [[Комуністична партія України|КП(б)У]].
 
На початку [[Велика Вітчизняна війна|Великої Вітчизняної війни]] керував будівництвом [[Київський укріплений район|Київського укріпрайону]] та військових аеродромів. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під [[Москва|Москвою]], на [[Кавказ|Кавказі]], брав участь у визволенні [[Україна|України]] від [[Нацизм|нацистів]], був нагороджений орденами [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни 2-го ступеня]], [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]]. [[1943]] року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] і членом бюро обкому та міськкому.
 
У червні [[1944]] року був затверджений головою виконкому Київської міської ради. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого [[1946]] року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського обкому[[обком]]у КП(б)У. У [[1947]] році повернувся на робуту у виконком першим заступником голови. З [[1953]] року керував обласним управлінням легкої, місцевої та харчової промисловості. У [[1956]]–[[1958]] роках — заступник голови Київського облвиконкому. Пізніше працював управляючим трестами «Сахспецбуд», «Київоблмістпром», директором Київського лакофарбного заводу, заступником начальника ВО «Укрлакофарба».
 
== Джерела ==