Кардинал Рішельє: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 15:
Важкі роки дитинства позначилися на характері Жана, все подальше життя він прагнув відновити втрачену честь сім'ї і мати багато грошей, оточити себе розкішшю, якої був позбавлений в дитинстві. З дитинства він був хворобливим і тихим хлопчиком, віддавав перевагу книгам над іграми з друзями. У вересні [[1594]] року вступив до Наваррського коледжу в Парижі і став готуватися до військової кар'єри, успадкувавши титул [[маркіз]]а дю Шиллу. З дитинства Рішельє мріяв стати офіцером королівської [[кавалерія|кавалерії]].
Основним джерелом матеріальних благ сім'ї був дохід від посади католицької духовної особи єпархії в районі [[Ла-рошелі]], [[Плессі]], що був подарований ще [[Генріх III|Генріхом III]] в [[1516]] році. Проте, щоб зберегти його, хтось із сім'ї повинен був прийняти [[Духовенство|духовний сан]]. До 21 року передбачалося, що Арман, молодший з трьох братів, піде слідом за батьком і стане військовим та придворним, а середній брат стане єпископом.
== Папа [[Павло V]] ==
Але в 1606 році середній брат пішов в монастир, відмовившись від єпископства в [[Люсон]]ї (у 30 км на північ від [[Ла-рошелі]]), яке зазвичай успадковувалося членами сім'ї Рішельє. Щоб зберегти контроль сім'ї над єпархією, єпископом довелось стати молодшому брату, Жану. Оскільки Жан був дуже молодий, щоб прийняти сан, йому було потрібне благословення [[Павло V|Папи Римського Павла V]]. Помандрувавши до Папи у Рим [[абат]]ом, він спочатку приховав від Павла V свій дуже юний вік, але після церемонії покаявся.
Вирок Папи був такий: {{Цитата|Справедливо, щоб молода людина, котра виявила мудрість, що перевершує його вік, була підвищена достроково.}} [[17 квітня]] [[1607]] року двадцятидворічний Арман-Жан дю Плессі прийняв ім'я Рішельє і сан єпископа Люсонського. Церковна кар'єра у той час була дуже престижною і цінувалася вище за світську. Проте Жан Рішелье на місці колись квітучого абатства в Люсоні знайшов лише руїни — сумну пам'ять про [[Релігійні війни у Франції|Релігійні війни]] XVI ст. Свою думку про це він висловив так: {{Цитата|Люсон - наймерзотніша, найбрудніша и найнепривабливіша єпархія у Франції}}.
[[Єпархія]] була одною з найбідніших і коштів, що надавалися нею, не вистачало на відносно пристойне життя. Проте молодий єпископ не занепав духом і енергійно взявся до духовної та господарської діяльності.
[[Сан]] єпископа давав можливість з'явитися при королівському дворі, яким Рішельє не забарився скористатися. Дуже скоро він зачарував своїм [[розум]]ом, [[ерудиція|ерудицією]] і [[красномовство]]м короля Генріха IV. Генріх називав Рішельє не інакше як «мій єпископ». Але таке стрімке піднесення провінційного єпископа не сподобалося деяким впливовим персонам, і Рішельє довелося покинути столицю.
Рядок 26:
== Генеральні штати 1614—1615 років ==
Декілька років Рішельє провів в Люсоні, де першим у Франції зумів провести реформування господарства монастиря, а також був першим французом, що написав теологічний трактат рідною мовою, де змалював стан справ у країні, зруйнованій [[Релігійні війни у Франції|Релігійними війнами]].
Весь вільний час Рішельє займався самоосвітою, багато читав.
Вбивство фанатиком-католиком Равайльяком Генріха IV у [[1610]] році розв'язало руки [[сепаратисти|сепаратистам]]. Уряд [[Марія Медічі|Марії Медічі]], королеви-матері, [[регент]]ші при [[Людовик XIII|Людовику XIII]], був наскрізь [[корупція|корумпований]]. Розвал підкріплювався невдачами військових, так що королівський двір пішов на переговори з представниками озброєних мас.
Єпископ
У [[конфлікт]]і між духівництвом і третім станом ([[ремісник]]и, купці і [[селянин|селяни]]) з приводу відносин корони і Папи єпископ Рішельє зайняв нейтральну позицію, віддавши всі сили приведенню сторін до [[компроміс]]у.
Вже незабаром Рішельє відмітили завдяки спритності і хитромудрості, проявленим ним при налагодженні компромісів з іншими групами і красномовному захисті церковних привілеїв від посягань світської влади. У лютому [[1615]] року йому було навіть доручено виголосити парадну промову від імені першого стану на завершальній сесії. Наступного разу Генеральним штатам належало зібратися лише 175 років опісля, напередодні [[Велика французька революція|Французької революції]].
| |||