Люлька Архип Михайлович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Життєпис: вікіфікація |
Zekvik (обговорення | внесок) |
||
Рядок 32:
У 1941-1942 евакуйований у [[Башкортостан]], працював на закритому танковому заводі у [[Челябінськ]]у.
1941 р. А.М. Люлька запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна — ТРДЦ, але на той момент не було можливостей для її практичної реалізації (це стане можливим тільки у 60-ті роки XX ст.). Розуміючи це, Архип Михайлович запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проект випередив свій час, не маючи аналогів. Слід зазначити, що і на сьогоднішній день двоконтурна схема турбореактивного двигуна є головною схемою сучасних двигунів як військової, так і цивільної авіації, пише про вченого у своїй книжці Ігор Шаров.
З [[1946]] — генеральний конструктор авіаційних двигунів. Згодом під його керівництвом створені потужні ТРД нового типу.
Рядок 40 ⟶ 42:
[[28 травня]] [[1947]] року літак [[Су-11]] з двигуном ТР-1 конструкції Люльки розвинув швидкість 900 км/год. Згодом [[ТР-1]] було встановлено на літаки [[Іл-22]]. Восени 1957 року відбулися випробування літака [[Су-7]], який вперше перевищив [[швидкість звуку]] вдвічі. На базі цього літака згодом були створені бомбардувальник і штурмовик. А один з останніх створених Люлькою двигунів '''[[АЛ-31]] Ф''' стоїть на всесвітньо відомому [[Су-27]], яким встановлено 27 світових рекордів і виконуються такі фігури вищого пілотажу, як «Колокол» і «Кобра Пугачова». Дітище Архипа Люльки — двигун '''АЛ-29''' встановлено на макеті-аналозі космічного корабля багаторазового використання «[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]», який свого часу був розроблений у [[ДКБ Сухого|КБ ім. Павла Сухого]].
У 1948 р. у процесі доводочних робіт на базі ТР-3 (тягою 4000 кг) було створено більш потужний двигун тягою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків: Як-1000, Ла-190, Ил-30, Ил-46. За створення цього двигуна велику групу співробітників КБ на чолі з А.М. Люлькою було нагороджено Державною премією. Після АП-5 всі наступні двигуни КБ А.М. Люльки позначалися ініціалами їх розробника.
У 1952 р. випущено двигун АЛ-7 для Ил-54 і гідролітака конструкторського бюро Г.М. Берієва. Модифікований форсажною камерою згорання АЛ-7 став ТРДФ, АЛ-7Ф і впроваджувався на надзвукових літаках Су-7Б, Су-9, Ту-280. Літаки П.С. Сухого і Г.М. Берієва з двигунами А.М. Люльки встановили понад двадцять світових рекордів.
Більш форсований варіант ТРДФ АЛ-21ФЗ (тягою 11200 кгс) став двигуном шести модифікацій літака з крилами змінної стріловидності Су-17 і такої ж кількості військового бомбардувальника (з крилами змінної геометрії) Су-24. У 70-ті роки в ОКБ А.М. Люльки на базі двоконтурного реактивного двигуна було створено нові ТРДФ (АЛ-31 та інші), які не поступалися найкращим світовим аналогам. Конструкторську і наукову роботу А.М. Люлька успішно поєднував із громадською діяльністю Його неодноразово обирали депутатом Верховної Ради СРСР.
У 1968 р. Архип Михайлович був обраний дійсним членом Академії наук СРСР, де він очолював комісію газових турбін Академії.
== Двигуни Архипа Люльки на радянських літаках ==
| |||