Джиззак: відмінності між версіями

Місто відоме з [[X століття]]. Виникло як проміжний пункт оазисіоаза на шляху з [[Ферганська долина|Ферганської долини]] до [[Самарканд]]а на [[Великий шовковий шлях|Великому шовковому шляху]]. Назва від тадж. «диз» — фортеця і зменшувального суфікса -ак, означає «невелика фортеця».

Торговий шлях із Уструшани через Джизак був одним з найважливіших на Великому торговомуШовковому шляху, оскільки ним везли уструшанський нефрит, який користувався популярністю на Заході. У Середньовіччі поблизу Джизаку у Мірасманді збирався міжнародний базар де велась жвава торгівля шерстяними тканинами та одягом, шовком, ювелірними та металічними виробами. Протягом століть у горах Нурати добувалась залізна руда, так що навіть сьогодні можна знайти останки давніх стоянок та поселень рудокопів.

У 60-ті роки ХІХ століття містоявляломісто являло собою поселення, оточене подвійною стіною та відносно глибоким ровом. Восени 1866 року після семи днів осади місто взяла російська армія під командуванням генерала Романовського. Після мирних переговорів з Бухарським еміратом місто перейшло до Російської імперії.

1887 року Джиззак отримав статус повітового міста СамаркандсбкоїСамаркандської області. 1895 року через місто пройшла залізниця Самарканд — Андижан. У 1916 році в місті спалахнуло антиросійське повстання, яке було придушено. З 1924 році центр Сирдар’їнської області

У Джиззаку народився [[Рашидов Шараф Рашидович|Шараф Рашидов]], 1-й секретар ЦК Компартії Узбецької РСР у 1959—1983 роках. У цей період місто швидко розбудовувалось. Наприкінці 1973 року місто стало центром Джизацької області, однак 1988 року область було скасовано і Джиззак став центросцентром Сирдар’їнської області. У лютому 1990 року відновлено Джиззацьку область.