Штурмгешуц: відмінності між версіями

Після проведення масованої союзної артпідготовки, ворог зазнавав потужного вогневого і психологічного ураження (в англомовній літературі застосовують термін ''suppression''&nbsp;— здавлювання, пригнічення, придушення, стримування). Штурмґешуце були слабко броньованими і короткоствольними: концепцію і основну гармату було узято на основі машини для підтримки піхоти [[Panzer IV]]{{Efn|Строго кажучи, німці не знали поняття ''tank''. Буквально {{lang-de|Panzerkampfwagen}} («панцеркампваґен») означає «броньована бойова машина», тобто багатоцільовий військовий транспортний засіб. ''Panzer IV'' проектували як машину підтримки піхоти, за концепцією схожу на британський ''піхотний танк''<ref name="Піхтанк">Баратинский, с.117.</ref>}}. Сам Pz IV, що його використовували за аналогією до британської концепції «піхотного танка»<ref name="Піхтанк"/>, не підходив для завдань штурмгрупи через свої розміри, через відносну дороговизну і через те, що вимоги бліцкрігу диктували збирати бронесили в єдиний ударний танковий «кулак», а не розпорошувати їх між піхотними дивізіями. Конструктори припускали, що за умов, коли ручна протитанкова зброя ще не набула поширення, а габарити машини були невеличкими (приземисті машини були не набагато вищими за людину середнього зросту), то для підтримки піхоти при штурмі укріплень протикульової броні корпусу буде цілком достатньо. Короткий ствол гармати забезпечував прицільне ураження цілі на відстані до 600 метрів, хоча артилеристи зазвичай вели вогонь не далі, ніж на 300 метрів. Штурмовики мали продертися крізь ворожі укріплення&nbsp;— а штурмґешуце прямою наводкою мала забезпечувати остаточну нейтралізацію уцілілих осередків ворожого спротиву: фугас середнього калібру (а саме 75 мм) на швидкості 387 км/год ефективно пропалював тогочасну броню і засипав осколками снаряда чи уламками укріплень вогневу точку. Штурмовики мали достатньо власної вогневої потужності для вирішення поставлених задач. Проблема виникала лише тоді, коли піхота виходила на оперативний простір&nbsp;— для штурмової піхоти смертельну небезпеку становили поодинокі уцілілі осередки спротиву, яких не можна було обійти (дот, кулеметне гніздо, снайпер, танк чи машина підтримки піхоти тощо). Якщо ж відділення піхоти залягало&nbsp;— атака захлиналася, а солдати потрапляли у пастку. Один-єдиний ворожий міномет чи гаубиця, вірно скореговані навідниками, могли легко знищити підрозділ. Штурмовим піхотинцям потрібно було негайно спертися на броньований засіб для безпечного зближення з ворогом&nbsp;— або ж із його допомогою негайно придушити смертельно небезпечний осередок супротиву.

 

 

====Особливості конструкції====