Володимир Мономах: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м уточнення |
|||
Рядок 52:
== Біографія ==
=== Молоді роки ===
Володимир був за життя батька князем у [[Смоленськ]]у й [[Чернігів|Чернігові]], часто заступав його у боротьбі з [[половці|половцями]], виконував дипломатичні місії. Після смерті матері ([[1067]]) покинув батьківський дім і став князем ростовським<ref>Повість врем'яних літ: Літопис за Іпатським списком. — К., 1990.</ref>. Це не в останню чергу було обумовлено тим, що в батьківському домі з'явилася мачуха, дочка половецького хана, яка, ймовірно, могла бути одного віку з Володимиром. Неприйняття мачухи, зведених сестер і брата, переросло згодом у ненависть до мачушиних одноплемінників — половців<ref>Чепа М.-Л. А. Сім'я Всеволода Ярославича (1030—1093) — великого князя Руси-України (історико-психологічна реконструкція) / Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка «Проблеми загальної та педагогічної психології. Т. ІІІ. Ч. 3. — К., 2001. — С. 236.- 248. ISSN 2077—2289.</ref>.
Близько [[1070]] року одружився з [[Ґіта Вессекська|Ґітою]], дочкою англійського короля [[Гарольд II|Гарольда II]], який загинув у битві з [[нормани|норманами]] [[Битва при Гастінгсі|при Гастінґсі]] ([[14 жовтня]] [[1066]]). [[Ґіта Вессекська|Ґіта]] була вивезена близькими у [[Швеція|Швецію]], а звідти потрапила на [[Русь]]. Вона померла [[7 травня]] [[1107]] року у [[Смоленськ]]у.
Наприкінці [[XI століття]] укріпився на князюванні в [[Переяслав]]і. Переяславське князівство найбільше потерпало від нападів половців, і тому Володимир Мономах особливо прагнув припинення князівських міжусобиць та об'єднання сил для боротьби проти нападників. Здобув популярність організацією спільних успішних походів князів [[Битва на річці Сутінь|1103]] і [[Битва при Сальниці|1111]] роках проти половців. Під час [[Київське повстання 1113|київського повстання 1113]] року боярська верхівка запросила Володимира Мономаха на князювання до [[Київ|Києва]]. Придушивши повстання, Володимир Мономах, проте, змушений був піти на поступки народним масам, видавши закон, за яким зменшив [[реза (відсоток)|рези]] (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги (у розширеній редакції „[[Руська Правда|Руської правди]]“ ці постанови відомі під назвою [[Статут Володимира Мономаха]]).▼
=== Війни з половцями та руськими князями ===
▲Наприкінці [[XI століття]] укріпився на князюванні в [[Переяслав]]і. Переяславське князівство найбільше потерпало від нападів половців, і тому Володимир Мономах особливо прагнув припинення князівських міжусобиць та об'єднання сил для боротьби проти нападників. Здобув популярність організацією спільних успішних походів князів [[Битва на річці Сутінь|1103]] і [[Битва при Сальниці|1111]] роках проти половців.
[[Файл:Congress in Dolobsk 1103.jpg|thumb|left|250px|[[Ківшенко Олексій Данилович|О. Д. Ківшенко]] «[[Долобський з'їзд]] князів — побачення князя Володимира Мономаха з князем Святополком»]]
Рядок 60 ⟶ 65:
Ініціатор [[Любецький з'їзд 1097|Любецького з'їзду 1097 року]], де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та [[Витечівський з'їзд 1100|Витечівського з'їзду 1100 року]]. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави. За межами його володінь залишилися тільки Галицька і Чернігово-Сіверська землі та [[Полоцьк]]. Володимир Мономах мав своїх посадників і в містах по [[Дунай|Дунаю]].
=== Велике княжіння ===
Володимир Мономах — автор вміщеного в [[Лаврентіївський літопис|Лаврентіївському літописі]] «[[Повчання Володимира Мономаха|Повчання]]» своїм дітям — видатного давньоруського літературного світського твору, в якому засуджувалися князівські міжусобиці й закликалося до об'єднання давньоруських земель. В літописі наведено легенду, нібито Володимир Мономах одержав від свого діда по матері, візантійського імператора [[Костянтин IX Мономах|Костянтина IX Мономаха]] (звідси походить і його прізвисько) барми і корону, які були символом царської влади<ref>Чепа М.-Л. А. Чому важка шапка Мономаха? / П'ять великих таємниць історичної психології. — К., 2005. ISBN 966-8356-50-0.</ref>.▼
[[16 квітня]] [[1113]] року в Києві помер [[Святополк Ізяславич]]. Невдоволені економічною політикою Святополка (потурання лихварям, спекуляції сіллю його урядовцями), городяни [[Київське повстання (1113)|піднялися на повстання]]. Міське віче, що зібралося у [[Софійський собор (Київ)|Софійському соборі]], закликало Володимира на престол. Проте він відмовився, можливо, тому, що були ще живі старші від нього в роду [[Ярославичі|Ярославичів]] — [[Олег Святославич (Гореславич)|Олег Святославич]] і [[Давид Святославич]]. Повстання не вщухало, загрожуючи князівській владі, тому Володимир зрештою прийняв друге запрошення і став великим князем київським. Йому виповнилося тоді 60 років.
Придушивши повстання, Володимир Мономах, проте, змушений був піти на поступки народним масам, видавши закон, за яким зменшив [[реза (відсоток)|рези]] (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги (у розширеній редакції „[[Руська Правда|Руської правди]]“ ці постанови відомі під назвою [[Статут Володимира Мономаха]]).
Володимир Мономах був мудрим і розважливим, політично далекоглядним государем. Відновив централізовану монархію на Русі. Подібно до [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] і [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]], самовладно правив державою. У 1117—18 рр. Мономах вигнав з [[Волинь|Волині]] [[Ярослав Святополкович|Ярослава Святополчича]] і зосередив у своїх руках владу над усіма руськими землями. Проводив активну зовнішню політику: [[1116]] року посадив на короткий час своїх посадників у залежних від [[Візантійська імперія|Візантії]] дунайських містах, але потім відновив дружні стосунки з Візантією; був у напружених відносинах з Малопольщею [[Болеслав III Кривовустий|Болеслава III Кривоустого]] й Угорщиною [[Стефан II (король Угорщини)|Іштвана II]].
Був похований біля батька в Софійському соборі<ref>Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 15</ref>.
=== Творчість ===
▲Володимир Мономах — автор вміщеного в [[Лаврентіївський літопис|Лаврентіївському літописі]] «[[Повчання Володимира Мономаха|Повчання]]» своїм дітям — видатного давньоруського літературного світського твору, в якому засуджувалися князівські міжусобиці й закликалося до об'єднання давньоруських земель. В літописі наведено легенду, нібито Володимир Мономах одержав від свого діда по матері, візантійського імператора [[Костянтин IX Мономах|Костянтина IX Мономаха]] (звідси походить і його прізвисько) барми і корону, які були символом царської влади<ref>Чепа М.-Л. А. Чому важка шапка Мономаха? / П'ять великих таємниць історичної психології. — К., 2005. ISBN 966-8356-50-0.</ref>.
== Характеристика==
| |||