|
7 серпня о 12:00 Гавуту був атакований 1-м парашутним батальйоном морської піхоти чисельністю 397 осіб. Атака була запланована на полудень, так як не вистачало авіації для одночасного прикриття десантів на Гуадалканалі, Тулагі і Гавуту.<ref>Christ, c. 40-41.</ref> Попередній обстріл зруйнував рампу гідролітаків, через що десантні кораблі змушені були висадити морську піхоту у відкритішому місці на найближчому невеликому пляжі і в доках. Вогонь японських кулеметів призвів до значних втрат серед морської піхоти США, вбивши та поранивши кожного десятого, так як вони, рухаючись островом, потрапили під перехресний вогонь з обох боків.<ref>Christ, с. 52-58, Frank, с. 75-76.</ref>
Морські піхотинці змогли встановити два [[БраунінгBrowning M1919М1919|кулемета Браунінга]], якими вони стали придушувати вогонь з печер Гавуту, що дозволило продовжити висадку і просунутися вглиб острова. Очікуючи прикриття, морські піхотинці роззосередилися і незабаром їх положення стало критичним. Капітан Джордж Стеллінг, який командував батальйоном, наказав морським піхотинцям почати щільний вогонь кулеметів і мінометів по позиціям японських кулеметників на Танамбого. Незабаром американські бомбардувальники скинули декілька бомб на Танамбого, зменшивши інтенсивність вогню з цього острова.<ref>Christ, с. 59-69, 81. Стеллінг прийняв командування батальйоном після того, як його командир, майор Роберт Міллер, не міг виконувати свої обов'язки через нервовий стрес, а наступний по рангу, майор Роберт Вільямс, був важко поранений.</ref> Приблизно через дві години морські піхотинці досягли Висоти 148 і піднялись на неї. Підіймаючись на вершину, морські піхотинці винищували японців на пагорбі, з більшої частини якого продовжував йти вогонь, за допомогою вибухівки, ручних гранат і врукопашну.<ref>Christ, с. 94, Griffith, с. 61-62, Jersey, с. 156.</ref> Досягнувши вершини пагорбу, морські піхотинці також отримали можливість збільшити інтенсивність вогню на Танамбого.<ref>Christ, с. 100.</ref> Командир батальйону морської піхоти на Гавуту передав радіограму генералу Рупертусу, просячи підкріплення до початку атаки на Танамбого.<ref>Jersey, с. 144, Zimmerman, с. 35. Стан командира батальйону Роберта Міллера значно покращився до 16.30, і саме він викликав підкріплення(Christ, с. 108).</ref>
[[Файл:TulagiRupertus.jpg|thumb|left|[[Бригадний генерал]] Рупертус (в центрі) керує наступом на Тулагі, Гавуту і Танамбого зі свого корабля 7 або 8 серпня. На задньому плані [[десантний корабель]] і [[есмінець]].]]
|
