Вікіпедія

Азрікан Арнольд Григорович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Rozochka (обговорення | внесок)
71 редагування
Немає опису редагування
Рядок 25:
}}
'''Арнольд Григорович Азрікан''' ([[23 лютого]] [[1906]], [[Одеса]] — [[19 липня]] [[1976]], [[Москва]]) — український і російський оперний співак ([[драматичний тенор]]), соліст оперних театрів [[Національна опера України імені Тараса Шевченка|Києва]], [[Одеський оперний театр|Одеси]], [[Харківський оперний театр|Харкова]]. [[Заслужений артист України]] ([[1940]]). Лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]] ([[1946]]).
 
== Життєпис ==
 
Вокальну освіту здобув у [[Одеська консерваторія|Одеській консерваторії]] (1926–19291926—1929, клас Ю. Рейдер). Удосконалювався з іспанським педагогом ''Карло Барреро'' ([[Харків]], 1931–19331931—1933). Почав співати як соліст 1928 року на сцені Одеського театру. Пізніше співав у Харківському театрі опери та балету (1930–19341930—1934). Коли 1934 року столиця України була перенесена з Харкова до [[Київ|Києва]], Арнольда Азрікана було запрошено співати на сцені [[Київський оперний театр|оперного театру Києва]] та, разом з [[Кипоренко-Доманський Юрій Степанович|Ю. Кипоренко-Доманським]], він був провідним тенором (1934–19431934—1943).<ref>Бєлза І. «Отелло» у державному академічному театрі опери та балету ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. «Комуніст», 1941, 3 січня.</ref>
 
Співав вистави у театрах українською мовою. Виконував також [[українські народні пісні]] та записав на грамплатівку дві українські пісні.<ref>«Ой, у полі нивка», «Ой, за гаєм, гаєм…», Грампласт, 5230/5232.</ref>
 
Виступав на сценах оперних театрів [[Єкатеринбург|Свердловська]] 1943–19511943—1951, [[Баку]] (1951–19561951—1956), знову Одеси (1956–19591956—1959), [[Кишинев]]а (1963–19641963—1964). У 1964–19761964—1976&nbsp;— викладач Молдавської консерваторїі.
 
Великий успіх мав у партіях Отелло («[[Отелло (Верді)|Отелло]]» [[Верді]]), Германа («[[Пікова дама (опера)|Пікова дама]]» [[Чайковський Петро Ілліч|Чайковського]]), Радамеса («[[Аїда (опера)|Аїда]]» Верді), Каніо («[[Паяци (опера)|Паяци]]» [[Руджеро Леонкавалло|Леонкавалло]]), Хозе («Кармен» [[Жорж Бізе|Бізе]]), Йонтека («Галька» [[Монюшко Станіслав|Монюшка]]), Самозванця («[[Борис Годунов (опера)|Борис Годунов]]»), Каварадоссі («[[Тоска]]» [[Джакомо Пуччіні|Пуччіні]]), Де Гріє («[[Манон Леско]]» Пуччіні), Собінін («[[Життя за царя]]» [[Глінка Михайло Іванович|Глінки]]).
Рядок 40 ⟶ 41:
У 1933 році, під час короткого контракту з Хабаровським музичним театром, був заарештований за статтею 58-10 Кримінального кодексу за відмову продовжувати спектакль радянського композитора М. Фемеліді «Розлом» на неопалювальній сцені театру. Після довгих допитів і обшуків справу було припинено за недоведеністю. Реабілітований [[21 червня]] [[2001]].<ref>[http://old.priamurka.ru/index.php/component/content/article/42-top-novosti/1941-tvorchestvo-prelomlennoe-gulagom.html Творчество, преломленное ГУЛАГом]</ref><ref>[http://lists.memo.ru/index1.htm Жертвы политического террора в СССР]</ref>
 
== ЦікавийЦікаві фактфакти ==
За свідченнями солістки Одеської опери [[Мелітіна Лозинська|Мелітіни Лозинської]] в середині 1930-х років італійський педагог Карло Баррера консультував одеських співаків, серед яких, зокрема був і Арнольд Азрікан.<ref>[https://www.odessitclub.org/publications/almanac/alm_25/alm_25_235-241.pdf Арнольд Азрикан и его семья. К столетию со дня рождения выдающегося певца / Валентин Максименко&nbsp;— С. 236]</ref>
 
1939 року Азрікана було запрошено співати на одній з перших пробних передач українського телебачення.
 
12 лютого [[Правда (газета)|газета «Правда»]] повідомляла: «Учора ввечері після технічних випробувань відбулася передача з [[Київський телецентр|Київського телецентру]], будівництво якого було завершено днями. У студії телебачення виступали соліст київської опери тов. Азрікан і скрипаль київського радіокомітету тов. Басов. Зображення передавалося через радіостанцію РВ-9, а звуковий супровід&nbsp;— через радіостанцію РВ-87. Передача тривала 15 хвилин. Апаратура працювала безвідмовно».<ref>Мащенко І.&nbsp;Г.&nbsp;Хроніка Українського радіо і телебачення в контексті світового аудіовізуального процесу. Київ. Україна, 2005. С. 109.</ref>
 
 
 
== Примітки ==
Рядок 58 ⟶ 59:
* Лисенко Іван. Українські співаки в спогадах сучасників. Київ. Рада. 2003. С. 531. ISBN 966-7087-51-4
* Максименко&nbsp;В.&nbsp;С. Два віки одеського Міського театру. Одеса. Астропринт. 2005. С. 248. ISBN 966-318-261-X
* Максименко&nbsp;В.&nbsp;С. Міський театр Одеси: 1809–20091809—2009. Одеса. Астропринт. 2010. С. 177–179177—179. ISBN 978-966-190-260-1
* Азрикан Дина и Дмитрий. Арнольд Азрикан: романс для драматического тенора.&nbsp;— Хайленд Парк. 2006. 254 с. ISBN 978-0-615-13263-1
* Азрикан Дина. Арнольд Азрикан, часть II: возвращение на авансцену.&nbsp;— Хайленд Парк. 2012. 110 с. ISBN 978-0-615-50775-0
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Азрікан_Арнольд_Григорович