Електрон: відмінності між версіями

Слово "«електрон"» давньогрецького походження ({{lang-el|Ηλεκτρόνιο}}), в перекладі "«''ясний камінь''"», так називався [[бурштин]]. Стародавні елліни знали, що якщо потерти бурштин, то він починає притягувати пір’їнкипір'їнки. В подальшому [[Вільям Гілберт]] у своїй праці, від [[1600]] року &nbsp;— "«[[De Magnete|Про Магніти]]"» ({{lang-la|De Magnete}}), назвав ''електричною'' незриму силу, яка відштовхує і притягує.&nbsp;<ref>{{cite book |прізвище=Дейвіс |ім'я=Норман | автор-посилання=Норман Дейвіс |назва="[[Європа. Історія]]" |дата-доступу=2016-02-13 |рік=1996 |видавець=[[Основи (видавництво)|Основи]] |розміщення=Київ |isbn=978-966-500-338-0 |сторінка=141}}</ref>

Німецький фізик [[Йоганн Гітторф]] вивчав електричні явища у розрідженому газі: у 1869 році він помітив свічення навколо катода, що стає яскравішим при зменшенні тиску. У 1870х [[Вільям Крукс]] повторив цей дослід з трубкою, яка містила високий вакуум, і показав, що агент, що викликає свічення, рухається від анода до катода, а з допомогою магнітних полів ним можна керувати. Це явище отримало назву «[[катодні промені]]». Аналіз того, як саме магнітне поле впливає на них, показав, що цей агент має негативний заряд.<ref>[https://books.google.fr/books?id=aJZVQnqcwv4C&pg=PA221&redir_esc=y&hl=uk#v=onepage&q&f=false]{{ref-en}}</ref> У 1879 році було запропоноване пояснення цього ефекту, що полягало в тому, що існує "«четвертий стан матерії"», частинки якого мають електричний заряд, випромінюються анодом, і світяться, вдаряючись об інші частинки, що виходять з катода.<ref>[http://bibliograph.com.ua/100otkr/30.htm]</ref>. Пізніше було показано, що ці промені можуть проходити крізь стінки катода, а тому не є звичайною речовиною.