Вікіпедія

Джованні П'єрлуїджі да Палестрина: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Yevhen Avramov (обговорення | внесок)
1544 редагування
→‎Творчість: зображення
Yevhen Avramov (обговорення | внесок)
1544 редагування
правопис
Рядок 1:
{{Музикант
| Ім'я = Джованні П'єрлуїджі да ПалестрінаПалестрина
| Оригінал_імені = {{lang-it|Giovanni Pierluigi da Palestrina}}
| Фон = non_performing_personnel
| Ключ =
| Зображення = Giovanni Pierluigi da Palestrina.jpg
| Опис_зображення = Портрет ПалестріниПалестрини
| Розмір_зображення =
| Повне_ім'я =
Рядок 32:
{{Otheruses|Палестрина}}
 
'''Джова́нні П'єрлуї́джі да Палестрі́наПалестрина''' ({{lang-it|Giovanni Pierluigi da Palestrina}} або (''Praenestinur''); [[1514]], [[Палестрина (муніципалітет)|Палестрина]] — [[2 лютого]] [[1594]], [[Рим]]) — італійський [[композитор]] епохи [[Відродження]]; головний представник [[Римська школа (музика)|римської композиторської школи]]. Він значно вплинув на розвиток [[церковна музика|церковної музики]], а його роботи часто розглядалися як кульмінація поліфонії Ренесансу. Справжнє ім'я — '''Джованні П'єрлуїджі'''.
 
== Біографія ==
 
[[Файл:Giovanni Palestrina and Pope Julius III.jpg|міні|ліворуч|200пкс|ПалестрінаПалестрина являє Папі [[Юлій III|Юлію III]] роботи, присвячені йому]]
[[Файл:Palestrina et ses élèves, Pinelli Augute.jpg|міні|ліворуч|200пкс|ПалестрінаПалестрина зі своїми учнями. [[Огюст де Пінеллі]], олія, Музей витончених мистецтв Шамбері]]
 
Народився у місті [[Палестрина (муніципалітет)|Палестрині]] поблизу [[Рим]]у, що пізніше стало частиною [[Папська держава|Папської держави]]. За назвою міста й закріпився псевдонім. Документи свідчать про те, що він вперше відвідав Рим у [[1537 рік|1537]] році, коли він був записаний як хорист у [[Базиліка Санта Марія Маджоре|церкві святої Марії Мажоре]].
Рядок 49:
У 1571 році Палестрина повернувся в [[Собор Святого Петра|храм Святого Петра]], знову очолив [[Капела Джуліа|Капелу Юлія]] й залишався на цій посаді до кінця своїх днів. Тим часом його дружина, двоє синів і двоє братів загинули від [[Чума|чуми]], що лютувала тоді в Римі. 1581 року Палестрина оженився вдруге на заможній вдові, зайнявся торговельною справою, що належала покійному чоловіку нової жінки, прийняв сан священика та став офіційним постачальником хутра і шкір до папського двору.
 
[[File:Img 047.jpg|thumb|upright=1.4| Пам'ятник на честь композитора Джованні П'єрлуїджі да ПалестріниПалестрини]]
До кінця днів Палестрина користувався значною популярністю і мав добрий матеріальний статок. Помер Палестрина 1594 року у Римі від [[плеврит]]у. Як було заведено, його поховали того ж дня, коли він помер, у простій труні. На могильній плиті латиною написано ''Libera me Domine''. На похоронах співали п'ятичастий псалом для трьох хорів.<ref name=Pyne>Zoe Kendrick Pyne, ''Giovanni Pierluigi di Palestrina: His Life and Times'' (London: Bodley Head, 1922).</ref> Палестрину поховали у соборі Святого Петра, місце його поховання пізніше було закрите новою конструкцією, а спроби знайти місце поховання були невдалими.
 
Рядок 66:
| description = |Audio|help=no}}
 
Творчий доробок ПалестріниПалестрини надзвичайно великий і включає 104 [[Меса (музичний жанр)|меси]] (на 4-8 голосів), близько 370 [[мотет]]ів, близько 70 [[гімн]]ів, 35 [[магніфікат]]ів, кілька ламентацій та літаній, близько 140 [[мадригал]]ів. Перше повне зібрання творів ПалестріниПалестрини вийшло у 1862–1907 і становило 33 томи. Жанрова палітра ПалестріниПалестрини представляє найтиповіші жанри XVI століття, розкриває його зв'язок із папством і відображає стилістичні тенденції церковної музики, пов'язані з постановами Тридентського собору.
 
[[File:Giovanni Pierluigi da Palestrina.png|thumb| Джованні да ПалестрінаПалестрина, літографія Генрі-Джозефа Гессе]]
У своїй творчості ПалестрінаПалестрина слідував певними правилами, виробленими самостійно. Їх можна сформулювати наступним чином:
* Перебіг музики має бути динамічним, а не статичним або малорухомим.
* Між [[Ноти|нотами]] в [[Мелодія|мелодії]] не повинно бути занадто багато різких переходів.
Рядок 77:
=== Меси ===
 
Близько сотні [[Меса (музичний жанр)|мес]] ПалестріниПалестрини демонструють найрізноманітніші форми&nbsp;— від простих чотириголосних композицій до розгорнутих шести- або восьмиголосних циклів, створених із приводу яких-небудь торжеств. До першого типу належать такі меси, як ''Missa brevis'', ''Inviolata'' і ''Aeterna munera Christi''. Зрілий період творчості відкривається знаменитою шестиголосною Месою папи Марцелла (''Missa Papae Marcelli''). Слідом за нею з'являються меси для чотирьох, п'яти, шести й навіть восьми голосів. У двох останніх групах можна знайти такі твори на [[церковні свята]], як, наприклад, велична меса на День всіх святих ''Ecce ego Ioannes'', піднесена меса на Успіння ''Assumpta est Maria'', різдвяна меса ''Hodie Christus natus est'' (у ній звучать мотиви [[різдвяні пісні|різдвяних пісень]]) і грандіозний хвалебний гімн ''Laudate Dominum omnes gentes''.
 
=== Мотети ===
Рядок 87:
== Репутація ==
 
ПалестрінаПалестрина був дуже відомим за життя, проте після смерті його слава і репутація зросли ще більше. Консервативну музику римської школи продовжували писати у палестрінівськомупалестринівському стилі (який у XVII столітті називався prima pratica) такі його учні, як [[Джованні Марія Наніно]], [[Руджієро Джованеллі]], [[Арканджело Крівеллі]], [[Теофіло Гаргарі]], [[Франческо Соріано]] й [[Грегоріо Аллегрі]]. Також прийнято вважати, що Сальваторе Сакко, можливо, був студентом ПалестріниПалестрини, те саме стосується Джованні Драгоні, який пізніше став хормейстером у [[Латеранська базиліка|Соборі Святого Івана Хрестителя на Латеранському пагорбі]].<ref name=Pyne>Zoe Kendrick Pyne, ''Giovanni Pierluigi di Palestrina: His Life and Times'' (London: Bodley Head, 1922).</ref> Ще в 1750-х роках стиль ПалестріниПалестрини все ще залишався орієнтиром для композиторів, що працювали у формі мотета, як це бачимо у ''Sei Antifones'' [[Франческо Барсанті]].
 
Велике дослідження про ПалестрінуПалестрину провів у 19-му столітті італійський священик, музичний критик і композитор [[Джузеппе Бейні]], який у 1828 році опублікував свою монографію. Ця праця знову привернула увагу суспільства до ПалестріниПалестрини, принесла йому ще більшу славу та посилила вже існуючу легенду про те, що той був "Спасителем церковної музики" під час реформ [[Тридентський собор|Тридентського собору]].<ref name=Garrat>James Garrat, ''Palestrina and the German Romantic Imagination'' (New York: Cambridge University Press, 2002).</ref> Властива XIX століттю схильність до поклоніння герою переважає у цій монографії, проте таке ставлення до композитора певною мірою характерне і сьогодні. Опера ''ПалестрінаПалестрина'' Ганса Пфіцнера показує це ставлення на своєму піку.<ref name=Garrat>James Garrat, ''Palestrina and the German Romantic Imagination'' (New York: Cambridge University Press, 2002).</ref><ref name=Bokina>John Bokina, ''Opera and Politics'' (New York: Yale University Press, 1997), pp. 129–131.</ref>
 
Лише нещодавно, з відкриттям та публікацією значної частини досі невідомих або забутих музичних творів різних композиторів Ренесансу, стало можливо належним чином оцінити ПалестрінуПалестрину в історичному контексті.<ref name=Roche>Jerome Roche, ''Palestrina'' (Oxford Studies of Composers, 7; New York: Oxford University Press, 1971), {{ISBN|0-19-314117-5}}.</ref> Хоча ПалестрінаПалестрина добре уособлює пізню епоху Відродження, побутує думка, що інші композитори, такі як [[Орландо ді Лассо]] (франко-[[Фламандія|фламандський]] композитор, який також провів ранню частину кар'єри в Італії) та [[Вільям Берд]], були більш універсальними. <ref name=Roche>Jerome Roche, ''Palestrina'' (Oxford Studies of Composers, 7; New York: Oxford University Press, 1971), {{ISBN|0-19-314117-5}}.</ref> Науковці 20-го та 21-го століть у цілому визнають, що ПалестрінаПалестрина був сильним та вишуканим композитором, чия музика являє собою вершину технічної досконалості.
 
Існує два повних видання творів ПалестріниПалестрини: 33-томник, опублікований видавництвом ''Breitkopf і Härtel'' у [[Лейпциг]]у, Німеччина, між 1862 і 1894 роками і відредагований Францем Ксавром Хаберлем, і 34-томник, опублікований в середині двадцятого століття видавництвом ''Фрателлі Скалера'' у Римі.
 
== Фільм ==
 
У 2009 році [[Німеччина|німецьким]] суспільним телемовником [[ZDF]] спільно з франко-німецьким міждержавним культурним телеканалом [[ARTE]] був знятий фільм під назвою ''ПалестрінаПалестрина — князь музики'', режисером виступив німецький сценарист, продюсер і режисер [[Георг Брінтруп]].<ref>[http://www.imdb.com/title/tt1611965/ Internet Movie Database]</ref>
 
== Література ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джованні_П%27єрлуїджі_да_Палестрина