Вікіпедія

Німеччина: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 171:
 
=== Германські племена (100–500 рр.) ===
[[Файл:Invasions_of_the_Roman_Empire_1.png|ліворуч|міні|253x253пкс|Міграції в Європі (100–500 100—500 рр.)]]
В середині [[I століття]] землі, розташовані на захід від Рейну, а пізніше й частина територій на південь від Дунаю завдяки військовим походам [[Гай Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] увійшли до складу Римської держави. Римляни, керовані своєю експансіоністською політикою, спробували поширити свій вплив і на інші території. Однак, спроба виявилась невдалою: у [[9 до н. е.|9 році до н. &nbsp;е.]] римське військо [[Битва в Тевтобурзькому лісі|зазнало нищівної поразки]] від об'єднаних германських племен, очолюваних вождем племені [[Херуски|херусків]] [[Арміній|Армінієм]]. На момент написання [[Марк Клавдій Тацит|Тацитом]] своєї праці «<nowiki/>[[Германія (Тацит)|Германія]]<nowiki/>», німецькі племена мешкали уздовж Рейну і Дунаю, займаючи більшу частину сучасної Німеччини. Певні регіони все-таки потрапила під владу Риму, на них було утворено провінції [[Белгіка]], [[Римська Галлія|Галлія]], [[Верхня Германія|Верхня]] й [[Нижня Германія (римська провінція)|Нижня Германія]], [[Реція]] та [[Норік]]. Засновані римлянами міста, зокрема [[Аугсбург|Аугс­бург]], [[Кельн]], [[Майнц]], [[Трір]], в подальшій історії стали важливими політичними та економічними центрами.<ref>{{cite journal|last=Modi|first=J. J.|title=The Ancient Germans: Their History, Constitution, Religion, Manners and Customs|url=https://archive.org/stream/TheJournalOfTheAnthropologicalSocietyOfBombay/The-Journal-of-the-Anthropological-society-of-Bombay#page/n651/mode/2up|journal=The Journal of the Anthropological Society of Bombay|date=1916|volume=10|issue=7|p=647|quote=Raetia (modern Bavaria and the adjoining country)}}</ref><ref>{{cite book|title=The Cambridge Ancient History: X, The Augustan Empire, 43 B.C. - A.D. 69|last=Rüger|first=C.|year=2004|editor2-last=Champlin|editor2-first=Edward|editor3-last=Lintott|editor3-first=Andrew|publisher=Cambridge University Press|edition=2nd|volume=Volume 10|chapter=Germany|isbn=0-521-26430-8|ref={{sfnref|Rüger|2004}}|editor1-last=Bowman|editor1-first=Alan K.|chapter-url=https://books.google.com/books?id=JZLW4-wba7UC&pg=PA528|origyear=1996|pp=527–28}}</ref><ref name=":1" />
 
У [[III століття|III столітті]] на території Німеччини виникла низка великих західногерманських племен: [[франки]], [[сакси]], [[англи]], [[Лангобарди|лонгбарди]], [[алемани]], [[бургунди]] та інші. Будучи сильними воїнами, германці залучались римлянами у військових цілях, а невдовзі отримали дозвіл оселятися у прикордонній зоні імперії та отримувати римське громадянство. Такий захист швидко перетворився на загрозу, коли сам Рим став залежним від варварів. Германські воєначальник та військові частини все частіше вирішували долю імператорів, доки врешті-решт 476 року полководець [[Одоакр]] не скинув [[Ромул Август|останнього римського правителя]]. Одночасно відбувалось [[Велике переселення народів]], в [[V століття|V столітті]] племена готів, вандалів, франків, саксонців та інших створили на території розваленої [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]] власні королівства.<ref>{{cite book|title=The crisis of empire, A.D. 193–337|last=Bowman|first=Alan K.|last2=Garnsey|first2=Peter|last3=Cameron|first3=Averil|year=2005|series=The Cambridge Ancient History|publisher=Cambridge University Press|volume=12|page=442|isbn=0-521-30199-8}}</ref> До VI століття землі на схід від Ельби були залишені германцями, а дану територію заселили західнослов'янські племена [[Полабські слов'яни|полабів]], [[Лютичі|лютичів]] та [[Ободрицький союз|ободритів]]. Слід зазначити, що [[полабські слов'яни]] заснували велику кількість замків і поселень, які згодом стали німецькими містами: Любеч ([[Любек]]), Зверін ([[Шверін]]), Будишин ([[Бауцен]]), Бранібор ([[Бранденбург]]).<ref>[http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000017/st025.shtml Племена Середньої та Північно-Східної Європи (VI—I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е..)]</ref>
 
=== Франкська держава та Священна Римська Імперія (962–1806) ===
[[Файл:HRR_10Jh.jpg|праворуч|246x246пкс|міні|Мапа Священної Римської Імперії 10 століття]]
Після розпаду [[Римська імперія|Римської імперії]] у [[Західна Європа|Західній Європі]] утворилося [[Франкська держава]], яка через три століття, при [[Карл Великий|Карлі Великому]], досягла піку могутності й перетворилася на імперію ([[800]]). Вона охоплювала території кількох сучасних держав, зокрема Німеччини. У країні відбувався процес утвердження католицизму, становлення системи великого феодального землеволодіння, а маси сільського населення ставали залежними від сеньйора.<ref>{{cite book|title=The Roman Empire and its Germanic Peoples|author=Wolfram, Herwig|year=1997|publisher=California University Press|pages=11–13}}</ref> Єдина держава проіснувала недовго — у 843 році онуки правителя [[Верденський договір|поділили її між собою]] на 3 королівства. Історія Німеччини переплетена із історією [[Східне Франкське королівство|східної його частини]], яка дісталась [[Людовик II Німецький|Людовіку Німецькому]] із династії [[Каролінги|Каролінгів]]. Обраний правителем [[Генріх I Птахолов|Генріх Птахолов]] став засновником вже [[Саксонська династія|Саксонської династії]]. Після компромісів та погроз застосування сили його королівську владу визнала [[Баварія]] та [[Швабія]], [[Лотарингія (герцогство)|лотаринги]] та племена [[Полабські слов'яни|полабських слов'ян]]. Важливим чинником, що сприяв зміцненню позицій центральної влади, стала необхідність відсічі нападам угорців і вікінгів. [[Оттон I Великий|Оттону Великому]] вдалось перемогти угорців у [[Битва на річці Лех|битві на Лехському полі]], поклавши край їхній експансії на німецькі землі. Невдовзі, [[2 лютого]] [[962]] року, Папа римський коронував його імператорською короною. Ця подія вважається традиційною датою заснування [[Священна Римська імперія|Священної Римської Імперії]].<ref>{{cite book|title=Lives of the Popes: The Pontiffs from St. Peter to Benedict XVI|author=McBrien, Richard|year=2000|publisher=HarperCollins|page=138}}</ref> ▼
 
Після розпаду [[Римська імперія|Римської імперії]] у [[Західна Європа|Західній Європі]] утворилося [[Франкська держава]], яка через три століття, при [[Карл Великий|Карлі Великому]], досягла піку могутності й перетворилася на імперію ([[800]]). Вона охоплювала території кількох сучасних держав, зокрема Німеччини. У країні відбувався процес утвердження католицизму, становлення системи великого феодального землеволодіння, а маси сільського населення ставали залежними від сеньйора.<ref>{{cite book|title=The Roman Empire and its Germanic Peoples|author=Wolfram, Herwig|year=1997|publisher=California University Press|pages=11–13}}</ref> Єдина держава проіснувала недовго&nbsp;— у 843 році онуки правителя [[Верденський договір|поділили її між собою]] на 3 королівства.
Новоутворена імперія простягнулася від Рейну на заході до Ельби на сході і від Північного моря до Альп, будучи станом на початок XI століття наймогутнішою державою Західної Європи. В роки правління імператорів із [[Салічна династія|Салічної династії]] до її складу приєднали [[Бургундія|Бургундію]] та північну Італію, васальну залежність визнала [[Чеське князівство|Чехія]]. Посилилась роль великих феодалів, які набуваючи все більшу судову та адміністративну владу, починають відігравати самостійну політичну роль. Це стало причиною децентралізації держави. Хоча імператори намагалися боротися з даними тенденціями, опираючись на лицарство та мешканців міст, але разом з тим йшли на поступки знаті, аби заручитися її підтримкою в боротьбі з [[Папа Римський|папством]].<ref>{{Cite web|url=https://bigenc.ru/geography/text/2354371|title=ГЕРМАНИЯ • Большая российская энциклопедия - электронная версия|website=bigenc.ru|accessdate=2018-02-05}}</ref> ▼
 
▲Після розпаду [[Римська імперія|Римської імперії]] у [[Західна Європа|Західній Європі]] утворилося [[Франкська держава]], яка через три століття, при [[Карл Великий|Карлі Великому]], досягла піку могутності й перетворилася на імперію ([[800]]). Вона охоплювала території кількох сучасних держав, зокрема Німеччини. У країні відбувався процес утвердження католицизму, становлення системи великого феодального землеволодіння, а маси сільського населення ставали залежними від сеньйора.<ref>{{cite book|title=The Roman Empire and its Germanic Peoples|author=Wolfram, Herwig|year=1997|publisher=California University Press|pages=11–13}}</ref> Єдина держава проіснувала недовго — у 843 році онуки правителя [[Верденський договір|поділили її між собою]] на 3 королівства. Історія Німеччини переплетена із історією [[Східне Франкське королівство|східної його частини]], яка дісталась [[Людовик II Німецький|Людовіку Німецькому]] із династії [[Каролінги|Каролінгів]]. Обраний правителем [[Генріх I Птахолов|Генріх Птахолов]] став засновником вже [[Саксонська династія|Саксонської династії]]. Після компромісів та погроз застосування сили його королівську владу визнала [[Баварія]] та [[Швабія]], [[Лотарингія (герцогство)|лотаринги]] та племена [[Полабські слов'яни|полабських слов'ян]]. Важливим чинником, що сприяв зміцненню позицій центральної влади, стала необхідність відсічі нападам угорців і вікінгів. [[Оттон I Великий|Оттону Великому]] вдалось перемогти угорців у [[Битва на річці Лех|битві на Лехському полі]], поклавши край їхній експансії на німецькі землі. Невдовзі, [[2 лютого]] [[962]] року, Папа римський коронував його імператорською короною. Ця подія вважається традиційною датою заснування [[Священна Римська імперія|Священної Римської Імперії]].<ref>{{cite book|title=Lives of the Popes: The Pontiffs from St. Peter to Benedict XVI|author=McBrien, Richard|year=2000|publisher=HarperCollins|page=138}}</ref>
Під час правління [[Гогенштауфени|Гогенштауфенів]] (1138-1254), німецькі князі поширили свій вплив далі на схід і на південь, тобто на землі, що належали слов'янам; німецькі правителі заохочували утворення поселення колоністів та проводили політику [[Германізація|германізації]]. Незважаючи на посилення феодальної роздробленості, мав місце значний економічний підйом. В цей час північнонімецькі міста, які входили до [[Ганзейський союз|Ганзейського союзу]], багатіли завдяки прибутковій торгівлі. Велика равенсбурзька торгова асоціація, що існувала на півдні Німеччини, мала аналогічну мету. Зростання товарно-грошових відносин викликав зміни в аграрному ладі. Феодали, прагнучи збільшити свої доходи, переводили селян на натуральні і грошові оброки. Замість колишньої системи панщини вводилися нові форми організації господарства та експлуатації селян, що передбачали послаблення і ліквідацію особистої залежності. ▼
 
▲Новоутворена імперія простягнулася від Рейну на заході до Ельби на сході і від Північного моря до Альп, будучи станом на початок XI століття наймогутнішою державою Західної Європи. В роки правління імператорів із [[Салічна династія|Салічної династії]] до її складу приєднали [[Бургундія|Бургундію]] та північну Італію, васальну залежність визнала [[Чеське князівство|Чехія]]. Посилилась роль великих феодалів, які набуваючи все більшу судову та адміністративну владу, починають відігравати самостійну політичну роль. Це стало причиною децентралізації держави. Хоча імператори намагалися боротися з даними тенденціями, опираючись на лицарство та мешканців міст, але разом з тим йшли на поступки знаті, аби заручитися її підтримкою в боротьбі з [[Папа Римський|папством]].<ref>{{Cite web|url=https://bigenc.ru/geography/text/2354371|title=ГЕРМАНИЯ • Большая российская энциклопедия - электронная версия|website=bigenc.ru|accessdate=2018-02-05}}</ref>
В першій половині [[XIV століття]] відбулось різке скорочення чисельності населення, причиною чого став [[Великий голод|Великий Голод]] 1315 року, за ним послідувала пандемія чуми, відома як [[Чорна смерть|Чорна Смерть]] (1348-1350). Але навіть вони не змогли перешкодити розквіту середньовічних німецьких міст, бурхливого росту ремесел і торгівлі, розвитку цехового ладу. Розвинувся інститут рейхстагу, який набув статусу інституту законодавчої влади і з 1489 року став став підрозділятися на три курії. Зміни відбувались в державному управлінні. Затверджена у [[1356]] році імператором [[Карл IV Люксембург|Карлом IV Люксембурзьким]] [[Золота булла (1356)|Золота булла]] ввела новий порядок обрання німецького короля колегією семи імперських [[Курфюрст|курфюрстів]].<ref>Fulbrook 1991, p. 27.</ref> Наприкінці XV століття в гірничій справі, текстильній промисловості, книгодрукуванні Німеччини зародилися ранні форми мануфактури, почало складатися товарне виробництво. Німецькі художники, інженери і вчені розробили широкий спектр методів, аналогічних тим, які використовувалися італійськими майстрами та інженерами [[Венеція|Венеції]], [[Флоренція|Флоренції]], [[Генуя|Генуї]]. Мистецькі та культурні центри Німеччини дали плеяду талановитих художників, зокрема [[Ганс Гольбейн старший|Ганса Гольбейна]] і його [[Ганс Гольбейн молодший|сина]], а також [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]]. Відкриття [[Йоганн Гутенберг|Йоганном Гутенбергом]] книгодрукування заклало основу для перетворення освіти на масову.<ref>Eisenstein, Elizabeth. (1980). ''The printing press as an agent of change.'' Cambridge University Press, pp. 3–43.</ref> ▼
 
[[Файл:Annaberger-Bergaltar middle section.jpg|праворуч|246x246пкс|міні|Мініатюра з хроніки 15 століття «Видобуток руди»]]
▲Під час правління [[Гогенштауфени|Гогенштауфенів]] (1138-12541138—1254), німецькі князі поширили свій вплив далі на схід і на південь, тобто на землі, що належали слов'янам; німецькі правителі заохочували утворення поселення колоністів та проводили політику [[Германізація|германізації]]. Незважаючи на посилення феодальної роздробленості, мав місце значний економічний підйом. В цей час північнонімецькі міста, які входили до [[Ганзейський союз|Ганзейського союзу]], багатіли завдяки прибутковій торгівлі. Велика равенсбурзька торгова асоціація, що існувала на півдні Німеччини, мала аналогічну мету. Зростання товарно-грошових відносин викликав зміни в аграрному ладі. Феодали, прагнучи збільшити свої доходи, переводили селян на натуральні і грошові оброки. Замість колишньої системи панщини вводилися нові форми організації господарства та експлуатації селян, що передбачали послаблення і ліквідацію особистої залежності.
 
▲В першій половині [[XIV століття]] відбулось різке скорочення чисельності населення, причиною чого став [[Великий голод|Великий Голод]] 1315 року, за ним послідувала пандемія чуми, відома як [[Чорна смерть|Чорна Смерть]] (1348-13501348—1350). Але навіть вони не змогли перешкодити розквіту середньовічних німецьких міст, бурхливого росту ремесел і торгівлі, розвитку цехового ладу. Розвинувся інститут рейхстагу, який набув статусу інституту законодавчої влади і з 1489 року став став підрозділятися на три курії. Зміни відбувались в державному управлінні. Затверджена у [[1356]] році імператором [[Карл IV Люксембург|Карлом IV Люксембурзьким]] [[Золота булла (1356)|Золота булла]] ввела новий порядок обрання німецького короля колегією семи імперських [[Курфюрст|курфюрстів]].<ref>Fulbrook 1991, p. 27.</ref> Наприкінці XV століття в гірничій справі, текстильній промисловості, книгодрукуванні Німеччини зародилися ранні форми мануфактури, почало складатися товарне виробництво. Німецькі художники, інженери і вчені розробили широкий спектр методів, аналогічних тим, які використовувалися італійськими майстрами та інженерами [[Венеція|Венеції]], [[Флоренція|Флоренції]], [[Генуя|Генуї]]. Мистецькі та культурні центри Німеччини дали плеяду талановитих художників, зокрема [[Ганс Гольбейн старший|Ганса Гольбейна]] і його [[Ганс Гольбейн молодший|сина]], а також [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]]. Відкриття [[Йоганн Гутенберг|Йоганном Гутенбергом]] книгодрукування заклало основу для перетворення освіти на масову.<ref>Eisenstein, Elizabeth. (1980). ''The printing press as an agent of change.'' Cambridge University Press, pp. 3–43.</ref>
 
=== Німецький союз та імперія ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Німеччина