Похід Владислава на Москву: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 58:
[[Файл:Willem Janszoon Blaeu. Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Borois desumta. MDCXIIII.E.jpg|thumb|300px|Карта Москви з атласу [[Віллем Янсзон Блау|Віллема Блау]], 1613 р.]]
 
8 жовтня поблизу [[Тушино]] запорожці об'єдналися з силами королевича [[Владислав IV Ваза|Владислава]]. Як подарунок козаки вручили королевичу лівенських та єлецьких воєвод, царських послів та полонених татар. Напередодні прибуття Сагайдачного литовський гетьман [[Ян Кароль Ходкевич]] розробив план штурму Москви. Цей план полягав у одночасному штурмі столиці з декількох сторін, з головними ударама біля Арбатських та Тверських воріт. Основною атакуючою силою виступали польські війська та найманці. Військо запорожців було розділено на декілька частин, частина з них направлялись на штурм острогу за [[Москва (річка)|МосквоюМосква-рікою]], решта мусила виконувати роль [[Військовий резерв|резерву]] та відволікати царські війська від головних напрямків{{sfn|Сас П.М.|2010|с=376-386}}.
 
11 жовтня військо королевича Владислава та козаки Петра Сагайдачного розпочали наступ на Москву. Штурм тривав протягом декількох годин з третьої ночі і до світанку. Нападникам вдалося увірватись до міста зі сторони Арбатських воріт, проте, не отримавши належну підтримку, атака зупинилася. Не бачачи можливості продовження атаки, польські підрозділи із невеликими втратами відступили від міста.
Рядок 72:
Наприкінці грудня на козацькій раді було прийнято рішення про припинення бойових дій та повернення в Україну. Військо розділялось на дві частини, що йшли паралельним шляхом. Більша частина, під керівництвом Сагайдачного, рухалась по лівому березі р. Оки за напрямком: [[Перемишль (Росія)|Перемишль]], [[Бельов]], [[Болхов]], а далі на Київ. Менша частина, під командуванням Ф. Пирського, вирушила правим берегом р. Оки у напрямку: Овдоєв, [[Курськ]], а далі на Київ. За декілька тижнів військо Сагайдачного вже було в Україні, при цьому йому сприяла московська влада, забезпечуючи підводами та провіантом{{sfn|Сас П.М.|2010|с=447-448}}.
 
Після повернення до України, військо Сагайдачного розмістилось на постій у [[Київське воєводство|Київському воєводстві]], а гетьманський полк у самому Києві. За свою участь у московському поході запорожці отримали грошову винагороду в розмірі 20 000 золотих та 7000 штук сукна. За словами [[Яворницький Дмитро Іванович|Д.&nbsp;І.&nbsp;Яворницького]], - по прибутті до Києва Петро Сагайдачний прийняв титул «гетьмана України» й став управляти тією її частиною, яка визнавала себе козацькою<ref name="Пиріг">[http://www.siver-litopis.cn.ua/arh/2012/2012_n01_02.pdf ''Пиріг Петро.'' Петро Конашевич-Сагайдачний: історичні нариси життя та діяльності.]</ref>.
 
== Див. також ==