Отримав домашню освіту в будинку свого батька [[Пален Петро Олексійович| П. А. Палена]]. У 1794 році вступив на службу в [[Лейб-гвардії Кінний полк]]. Незабаром перейшов на статський службу. 26 лютого 1800 року призначений перебувати при великій княжні [[Катерина Павлівна|Катерині Павлівні]] в чині дійсного камергера; 19 червня 1800 року — при президенті [[Юстіц-колегія ліфляндського, Естляндськой і Фінляндський справ|Юстіц-колегії лифляндских, Естляндським і фінляндських справ]]; з 26 жовтня — член цієї колегії. 14 березня 1802 року визначено в відомство [[Колегія закордонних справ|Колегії іноземнихзакордонних справ]]. 16 травня 1802 року зарахований позаштатним співробітником до посольства в Парижі, 5 жовтня 1805 відряджений до Великобританії і США з особливим дорученням. У 1809—1811 роках посол в [[США]]; в 1811—1815 роках — при португальському дворі в [[Ріо-де-Жанейро]]; в 1815—1822 роках — в [[Баварія (королівство)|Баварії]]. З 29 травня 1826 до 1 січня 1828 року обіймав посаду [[Одеса|одеського]] градоначальника з дорученням керувати [[Новоросійська губернія|Новоросійської]] і [[Бессарабська губернія|Бессарабської]] губерніями за відсутності графа [[Воронцов Михайло Семенович|М. С. Воронцова]]. Знову призначений виконувати посаду генерал-губернатора 15 лютого 1831 року. На час [[Російсько-турецька війна (1828-1829)|війни з турками]], з квітня 1828 до весни 1829 року очолював російську військову адміністрацію в [[Дунайські князівства|Дунайських князівствах]] (з титулом «голова диванів Молдавії і Валахії»), поки його не змінив [[Желтухин Петро Федорович|П. Ф. Желтухин]]. В якості уповноваженого для ведення мирних переговорів з Османською імперією (з 1 серпня 1829 роки) брав участь в розробці умов і підписанні [[Адріанопольський мирний договір (1829)|Адріанопольського мирного договору]]. Призначено членом [[Державна рада Російської імперії|Державної ради]] 18 вересня 1832 року. Залишався в цьому званні до самої смерті, брав участь в розробці законопроекту про скасування [[Кріпосне право|кріпосного права]].
