Хортиця: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zekvik (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 165:
Зрозуміти – де ж саме «на Хортиці» знаходилося козацьке укріплення [[Дмитро Вишневецький|Д. І. Вишневецького]], допоміг щоденник дипломата [[Священна Римська імперія|Священої Римської Імперії]] [[Еріх Лясота|Еріха Лясоти]], який їздив на [[Запорожжя]] у 1594 р. для укладання антитурецького союзу з козаками. Свідчення про Хортицю датовані 7-м червня того року: «...Звідси до Хортиці (Chorticze), красивого, високого, великого і веселого острова в дві [[Миля|милі]] завдовжки, який розділяє [[Дніпро]] на дві рівні частини, 0,5 милі. Тут лишилися на ніч. На цьому острові козаки звичайно тримають узимку своїх коней». Наступного разу [[Еріх Лясота|Лясота]] відвідав Хортицю на зворотньому шляху з [[Запорожжя]]: «4 липня... А нижче [[Байда (острів)|Малої Хортиці]], також острова, тут же зовсім близько (там стояв замок, років тридцять тому назад збудований [[Дмитро Вишневецький|Вишневецьким]], а турками й татарами в свою чергу зруйнований) ми причалили до берега. Біля цього острова течуть до [[Дніпро|Дніпра з [[Русь|руської]] сторони три невеликі річки, всі називаються Хортицями, і звідси обидва острови отримали назву» <ref>[Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька Старовина / пер. Л. В. Пащина / під ред. А. Л. Сокульського. – Київ – Запоріжжя : ВАТ «Мотор Січ», 2003. – С. 222 – 277]</ref>. Отже, замок [[Дмитро Вишневецький|Вишневецького]] знаходився не на Великій, а на [[Байда (острів)|Малій Хортиці]]. [[Новицький Яків Павлович|Я. П. Новицький]] ототожнив з островом Мала Хортиця [[Еріх Лясота|Еріха Лясоти]] великий трикутний простір, обмежений [[Старий Дніпро (Запоріжжя)|Старим Дніпром]] та двома річищами [[Верхня Хортиця (річка)|Верхньої Хортиці]] <ref>[Новицкий Я. П. С берегов Днепра (очерки Запорожья) : Путевые записки и исследования // Я. П. Новицький. Твори. – Запоріжжя, 2007. – Т. 1. – . 179 – 181]</ref>. [[Яворницький Дмитро Іванович|Д. І. Яворницький]] прийняв за залишки замку [[Дмитро Вишневецький|Д. І. Вишневецького]] земляні укріплення, розташовані на маленькому острівці [[Байда (острів)|Канцерівському]] у [[Старий Дніпро (Запоріжжя)|Старому Дніпрі]] <ref>[Яворницький Д. І. Вільності запорізьких козаків: історико-топографічний нарис // Твори у 20 томах. – Київ-Запоріжжя : Тандем-У, 2005. – Т. 2. – C. 70 – 71]</ref>. Це припущення було підтверджене археологічними розкопками кін. ХХ – поч. ХХІ ст. <ref>Пустовалов С. Ж. Многослойное городище на о. Малая Хортица (Байда) // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. – 1998. – Вип. IV. – С. 168 – 170</ref>; <ref>Пустовалов С. Ж. Археологічні дослідження напівземлянки шляхти та прилеглої до неї території на острові Байда // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. – 2014. – № 153. – C. 47 – 50</ref>.
== Хортиця у ХVII – поч. ХVIII ст. ==
У ХVII ст. Хортиця все більше привертала увагу картографів різних країн, як пункт на стратегічному Дніпровському шляху. Острів, зокрема, згаданий у [[«Книга Великому Кресленню|Книзі Великому Кресленню»]], складеній 1627 р. у [[Московське царство|московському]] Розрядному приказі (аналог міністерства оборони): «А ниже [[Вільний поріг|Вольного]] (порогу – ред.) [[Миля|миля]] остров Хортица. А ниже Хортицы [[Дніпрові пороги|порог]] Белекова Забора» <ref>Книга Большому Чертежу / подготовка к печати и редакция К. Н. Серкиной. – Москва – Ленинград : Издательство АН СССР, 1950. – C. 112</ref>.
Видатний [[Франція|французький]] інженер та картограф [[Гійом Левассер де Боплан]], який бував на [[Запорожжя|Запорожжі]] у 1630-і рр., писав про Хортицю: «За півмилі нижче (Кічкаського перевозу – ред.) починається острів Хортиця. Та оскільки далі цих місць я не мандрував, то розповім вам лише те, що я дізнався з чужих оповідань, хоча не приймав усіх їх за чисту монету. Кажуть, що острів має велике значення тим, що він стоїть високо і майже повністю оточений високими скелями, а отже, малодоступний. Острів має дві [[Миля|милі]] завдовжки і півмилі завширшки, особливо в верхній своїй частині, бо до заходу він звужується і понижується. Його не затоплюють весняні повені, багато тут росте [[дуб|дубів]]; острів був би дуже добрим місцем для будування осель, тут можна було б попереджувати про набіги [[Кримське Ханство|татар]]. Нижче цього острова [[русло ріки дуже розширюється|Великий Луг Запорозький]]» <ref>Боплан Г. Л. де. Опис України. – Львів : Каменяр, 1990. – C. 40</ref>. Хортиця показана на кількох [[Гійом Левассер де Боплан|Бопланових]] картах, зокрема, на карті «Частина ріки [[Дніпро|Борисфена]] від [[Кодацька фортеця|фортеці Кодак]] аж до острова Хортиці разом з тринадцятьма скелястими перешкодами, названими в народі [[Дніпрові пороги|Порогами]] (по-латинські Limina)» виданій у 1652 р. Згідно цього документу Хортиця перебувала тоді у складі [[Київське воєводство|Київського воєводства]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] й була оточена [[Дике Поле|Дикими Полями]].<ref>Вавричин М. Маловідомі карти України Г. Боплана // Боплан і Україна. – Львів : Мета, 1998. – С. 118</ref>.
Історик ХVІІІ ст. С. І. Мишецький повідомляє про перебування на Хортиці козацького [[гетьман|гетьмана]] [[Петро Конашевич-Сагайдачний|П. К. Сагайдачного]], помиляючись, однак, у датуванні подій: «А потом, как Поляки шли на [[Московське царство|Россию]] [[Польсько-московська війна (1617—1618)|войной]] в 1630 году, тогда [[Запорозькі козаки|Запорожские Козаки]] были под [[Річ Посполита|Польшею]], и един Запорожской воин, прозываемой Сагайдачный, на оном острове построил фортецию, а по их званию окоп» <ref>Мышецкий С. И. История о казаках запорожских, как оные издревле зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятца, сочиненная от инженерной команды. – Одесса : в городской типографии, 1852. – C. 68</ref>. Інших свідчень про цей факт, окрім роботи Мишецького, нам не відомо. Тим не менше, історик Г. І. Спаський додає до них певні подробиці: «В начале ХVII столетия гетман [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Сагайдачный]] приказал жилища их (казаков – ред.) обвести земляным окопом и деревянным тыном или засекою, от чего, может быть, получило тогда это укрепление и название [[Запорозька Січ|Сечи]]...». Проте, звідки Спаський взяв ці свідчення, невідомо. Пан Семенов, автор «лубочної «Истории [[Мала Русь|Малороссии]]», як назвав її [[Яворницький Дмитро Іванович|Д. І. Яворницький]], стверджував, що ще до того, у ІІ пол. ХVI ст. на Хортиці зводив укріплення козацький ватажок [[Яків Шах]]. Це також не підкріплене жодним історичним документом <ref>Яворницький Д. І. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2005. – Ч. І. – C. 187-189</ref>. Незважаючи на це, твердження про перебування на острові Я. Шаха, а також [[Марко Жмайло|М. Жмайла]], [[Тарас Федорович|Т. Федоровича]] і [[Богдан Хмельницький|Б. Хмельницького]] не тільки тиражуються у сучасній популярній літературі, а й потрапляють до наукових видань <ref>Шаповалов Г. І. Хортиця // Українське козацтво. Мала енциклопедія. – Київ : Генеза, Запоріжжя : Прем'єр. – 2002. – С. 514</ref>.
У вересні-жовтні 1647 р., коли [[Річ Посполита]] готувалася до великої війни з [[Кримське ханство|Кримським Ханством]], відбулася експедиція у [[Дике Поле|Дикі Поля]] кількатисячного військового загону на чолі з князем [[Ярема Вишневецький|Яремою Вишневецьким]]. Загін дійшов до [[Кічкас|Кічкаського перевозу]]. Учасник експедиції, шляхтич [[Богуслав Казимеж Машкевич|Богуслав Машкевич]], писав: «На відстані кількох миль далі останнього порогу, тобто [[Вільний поріг|Вільного]], є острів посередині [[Дніпро|Дніпра]] в одну милю довжини, порослий густим дубовим лісом; тут завжди знаходиться |козацький гарнізон для попередження [[Кримське ханство|татарських]] наскоків; острів цей зветься Хортицею. Вище Хортиці знаходиться [[урочище]], зване [[Кічкас|Кічкасово]], проти якого [[Ярема Вишневецький|князь]] наказав скласти високий [[курган]] з каменю на вічну пам'ять нащадкам, бо до нього жоден пан з нашого народу не заходив так далеко у степ у цьому напрямі» <ref>Дневник Богуслава Казимира Машкевича (1643 – 1649 гг.) // Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси. – Киев, 1896. – Вып. ІІ: Первая половина ХVII ст. – С. 414 </ref>. Експедиція [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]] у [[Нижнє Подніпров'я]] могла бути пов'язана, зокрема, і з тим, що князь готувався отримати у володіння від короля польського [[Владислав IV Ваза|Владислава ІV]] великі обсяги тамтешніх земель. Про це йдеться у «королівському наданні», датованому кінцем лютого 1648 р.: «...замислили ми Хортицю, острів на [[Дніпро|Дніпрі]], що у [[Київське воєводство|воєводстві Київському]] пусто лежить, з обома берегами [[Дніпро|Дніпра]], від останнього [[Вільний поріг|порогу]] почавши, з річками, що плинуть під нього, також річками |Томаківкою та іншими, що впадають у [[Дніпро]] аж до [[Кизикермен|Тавані]], і з тими полями, котрі прилеглі до тих річок та [[Урочище|урочищ]], і тими, що в них містяться, луками, пашами, лісами, борами, гаями, деревами бортними, озерами і також усіма, котрі могли б вимислитися пожитками... дати і приєднати [[Лен (феод)|ленним]] вічним правом означеному вельможному [[Ярема Вишневецький|Яремі]] князю...» </ref>Вирський Д. Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 р. // Український археографічний щорічник. – Київ, 2009. – Вип. 13/14. – С. 467 – 474 </ref>.
Втіленню планів [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]] перешкодив початок [[Хмельниччина|Національно-визвольної війни]] під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]. У сучасній популярній літературі існує твердження про те, що одне з перших бойових зіткнень тої війни відбулося у січні 1648 р. саме на Хортиці, або «у районі Хортиці» <ref>Киценко М. П. Хортиця в героїці і легендах. – Дніпропетровськ : Промінь, 1972. – C. 52-53</ref>; <ref>Апанович О. М. Розповіді про запорозьких козаків. – Київ : Дніпро, 1991. – С. 305</ref>; <ref>Сокульський А. Л. Віхи край шляху // Народна пам'ять про козацтво. – Запоріжжя : СП «Інтербук», 1991. – С. 141</ref>; <ref>Остапенко М. А., Мірущенко О. П. Найбільший острів на Дніпрі (історико-археологічний нарис) // Заповідна Хортиця. – Запоріжжя : Дике Поле, 2006. – С. 23</ref>. Автором цього твердження є [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] історик [[Голобуцький Володимир Олексійович|В. О. Голобуцький]]. В одній зі своїх робіт він повідомляє про вищезгадану подію, посилаючись на щоденник шляхтича [[Богуслав Казимеж Машкевич|Богуслава Машкевича]] <ref>Голобуцкий В. А. Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг. – Киев : Госполитиздат УССР, 1962. – С. 101-102</ref>. Проте, насправді у цьому документі (принаймні в тому його виданні, на яке посилається [[Голобуцький Володимир Олексійович|В. А. Голобуцький]]) згадка про будь-який бій на острові Хортиці у січні 1648 р. відсутня <ref>Дневник Богуслава Казимира Машкевича (1643 – 1649 гг.) // Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси. – Киев, 1896. – Вып. ІІ: Первая половина ХVII ст. – С. 414-415</ref>.
У ІІ пол. ХVII ст. острів зберігав велике стратегічне значення. Про це свідчать наміри [[Османська імперія|турків]] збудувати на Хортиці фортецю. 10 квітня 1677 р. [[Петро Дорошенко]] повідомляв [[Московське царство|московському]] царю [[Федір Олексійович|Федору Олексійовичу]]: «Турки же хотят город делати у Хортиц, от [[Запорозька Січ|Сечи]] Хортица на низ ходу до ней 3 дни, от того [[Урочище|урочища]] Хортицы еще ходу день урочище до [[Кічкас|Кучкас]], и там город конечно мыслят зделать, для того, что на том месте зело узок [[Дніпро|Днепр]]; и как там зделают городок, то ни в свою землю казаков и посулов брать не пустят». Та незабаром турки відмовилися від цих планів, про що йдеться у листі [[Чигирин|чигиринського]] полковника Григорія Карпова від 12 липня того ж року: «А в [[Ко́дацька фортеця|Кадаке]] де и на Хартице наперед сего [[Османська імперія|Турки]] хотели учинить крепости и посадить в них своих людей, а ныне учнут ли делать, того он не ведает; толко де чаят, что делать не будут, потому что учнут [[Чигиринські походи|промысел чинить]] над [[Чигирин|Чигириным]] и над [[Ки́їв|Киевым]], и крепостей де им делать будет неколи» <ref>Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею. – С.-Петербург : Типография А. М. Котомина и К°, 1884. – Том тринадцатый. – С. 92-93, 202</ref>. У 1697 р. «острів Хортицький» увійшов до «Реєстру річок і прикмет, які лишаються з обох боків ріки [[Дніпро|Дніпра]]...», як важливий пункт на шляху армій під час [[Азовські походи (1695—1696)|Азово-Дніпровських походів]] <ref>Величко С. В. Літопис / С. В. Величко. – Київ : Дніпро, 1991. – Т. 2. – C. 564</ref>.
У 1667 р., за умовами [[Андрусівське перемир'я|Андрусівського перемир'я]] між [[Московське царство|Москвою]] та [[Річ Посполита|Річчю Посполитою]], [[Запорожжя]], і Хортиця зокрема, опинилося під владою двох держав одночасно, проте, [[Вічний мир (1686)|«Вічний мир»]], укладений у 1686 р., закріпив ці землі за Москвою </ref>Андрусівський мир 1667 // Українське козацтво. Мала Енциклопедія. – Київ : Генеза, Запоріжжя : Прем'єр, 2002. – С. 15</ref>; <ref>«Вічний мир» 1686 // Українське козацтво. Мала Енциклопедія. – Київ : Генеза, Запоріжжя : Прем'єр, 2002. – С. 79</ref>. У 1711 р., за умовами [[Прутський мир|Прутської угоди]], вони опинилися під протекторатом [[Кримське ханство|Кримського ханства]] <ref>Мільчев В. І. Запорозьке козацтво у підданстві Гіреїв (1709/11 – 1734) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя : Просвіта, 2009. – Вип. ХХVI. – С. 171</ref>.
На жаль, у наш час на Хортиці поки не відомо [[Пам'ятка археології|археологічних пам'яток]] кін. ХVI - поч. XVIIІ ст. Однак, є свідчення про те, що речі, які можуть бути датовані тим часом, випадково знаходили у ХІХ ст. місцеві мешканці. Так, [[Новицький Яків Павлович|Я. П. Новицький]] повідомляв про «гроші, срібні та мідні, часів [[Сигизмунд II Август|Сигізмунда]], [[Іван IV Грозний|Іоанна Грозного]] та інших» <ref>Новицький Я. П. Острів Хортиця на Дніпрі // Народна пам'ять про козацтво. – Запоріжжя : СП «Інтербук», 1991. – C. 103</ref>. За словами вчителя острів-хортицької школи, [[Меноніти|меноніта]] Якупа Куппа, у балці Велика Вербова він особисто знаходив кривий [[кинджал]], довгу [[Рушниця|рушницю]] та іржаву [[Кольчуга|кольчугу]], а в балці Куца – кілька старовинних монет. Між ними були схожі на риб'ячу луску (тобто московські, [[Петро I|допетровських часів]]), у тому числі й з написом «царь [[Борис Годунов|Борис]]» (тобто, кін. ХVI - поч. ХVІІ ст.). Траплялися монети з написами «не [[Російська мова|російською]] та не [[Німецька мова|німецькою мовою]]», з зображенням трьох левів, портретами правителів та людини на коні. У саду колоніста Я. Вібе знайшли дві гармати – мідну й залізну </ref>Яворницький Д. І. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу / Д. І. Яворницький. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2005. – Ч. І. – C. 121-123</ref>.
| |||