Антонович Володимир Боніфатійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
я поменял "й" на "х" |
м Відкинуто редагування 95.133.27.244 (обговорення) до зробленого Basio Мітка: Відкіт |
||
Рядок 42:
=== Подальші роки ===
Навчався в першій ([[Рішельєвський ліцей|Рішельєвській]]) і
У [[1861]] році приєднався до так званих «[[хлопомани|хлопоманів]]». Один з організаторів [[Стара громада|Київської громади]], очолює в ній «[[Хлопоманство|хлопоманський]]» [[гурток]], члени якого вважали, що український народ має право на своє національне відродження. Сам Антонович згадував на сторінках «[[Украинская Жизнь|Украинськой жизни]]» [[1913]] року про свою і його товаришів духовну ситуацію:
Рядок 53:
У [[1861]] році працював учителем (професор{{sfn|Mioduszewski|1935|loc=S. 143.}}) [[Латинська мова|латинської мови]] в [[Перша київська гімназія|першій Київській гімназії]].
Як зазначає [[Шаров Ігор Федорович|Ігор Шаров]], становлення В. Антоновича як політичного лідера відбувалося досить складно і почалося перш за все з визначення себе як українця та відкритого конфлікту з друзями-поляками, з розуміння обов’язку перед українським народом. Так виник «хлопоманський рух», орієнтований на романтично-народницькі ідеали, а в 1861 р. — українське культурно-просвітницьке товариство — Київська громада. Продовжуючи просвітницькі традиції кирило-мефодїївців, В. Антонович і його однодумці стояли вже на позиціях якщо не відвертого матеріалізму, то в усякому разі еволюціонізму і позитивізму. Критичне ставлення до існуючих у [[Російська імперія|царській Росії]] порядків, засудження самодержавства, сповідування принципів конституціоналізму, парламентаризму і федералізму спонукало громадівців до просвітницької діяльності і пропаганди наукового світогляду. Саме ці чинники, за переконанням В. Антоновича, повинні змінити суспільство.
З метою пропагування своїх поглядів громадівці відкривали недільні школи. Там навчали читанню, письму і арифметиці.
Антонович часто їздив до [[Санкт-Петербург]]а, щоб налагодити зв'язки з редакцією журналу «[[Основа (журнал)|Основа]]». Там він уперше [[Публікація|опублікував]] дві свої розвідки [[Полеміка|полемічного]] характеру. Особливу реакцію української і польської громадськості викликала його [[стаття]] «Моя сповідь» ([[1862]]).
Рядок 156 ⟶ 159:
Інші головні праці Антоновича:
* Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда (1877—1878)
* [http://litopys.org.ua/anton/ant21.htm Киев, его судьба и значение с XIV по XVI
* Уманський сотник [[Іван Гонта]] (1882)
* Монографии по истории Западной и Юго-Западной России (1885).
Рядок 203 ⟶ 206:
* ''[[Данилевич Василь Юхимович|Данилевич В. Ю.]]'' Проф. В. Б. Антонович та Археологічний музей І. Н. О. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: у 3 т. — Т. 2. — К., 1997. — С. 379—390. — {{s|ISBN 966-7272-00-1.}}
* ''[[Довнар-Запольський Митрофан Вікторович|Довнар-Запольський М. В.]]'' Исторические взгляды В. Б. Антоновича. — {{К.}}, 1909. {{ref-ru}}
* [http://historybooks.com.ua/prosmotr_podrobnuy.php?id=240 Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. – К.: АртЕк, 2006.] ISBN 966-505-054-0
* ''[[Дорошенко Дмитро Іванович|Дорошенко Д.]]'' Володимир Антонович. Його життя й наукова та громадська діяльність. — Прага, 1942.
* ''Дорошенко Д.'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Doroshenko_Dmytro/Ohliad_ukrainskoi_istoriohrafii/ Огляд української історіографії.] — {{К.}}, 1996. — С. 127—136.
* Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: [[Скопенко Віктор Васильович|В. В. Скопенко]] та ін. — {{К.}} : Світ успіху, 2005. — С. 160—161.<!-- — 464 с.: іл.--> — {{s|ISBN 966-8352-09-2.}}
* Київ. Енциклопедія. / В.Г.Абліцов. - К.: Видавництво "Фенікс". 2016. - 288 с.
* ''[[Кіян Олександр Іванович|Кіян О. І.]]'' [http://history.org.ua/JournALL/journal/1991/2/9.pdf Життєвий та творчий шлях В. Б. Антоновича] // [[Український історичний журнал]]. — 1991. — № 2. — С. 64–76.
* ''[[Клюй Анатолій Іванович|Клюй А. І.]]'' Проблема цивілізаційного вибору в політичній думці України кінця ХІХ — початку ХХ ст. // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. — 2009. — № 6 (68). — С. 143—146.
Рядок 223 ⟶ 228:
* ''[[Ульяновський Василь Іринархович|Ульяновський В.]]'' [http://litopys.org.ua/anton/ant01.htm Син України (Володимир Антонович: громадянин, учений, людина)] // Антонович В. Б. [http://litopys.org.ua/anton/ant.htm Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори.] — {{К.}} : Либідь, 1995. — С. 5–76.<!-- — 816 с.--> — {{s|ISBN 5-325-00529-4.}}
* ''Ульяновський В.'', ''Короткий В.'' Володимир Антонович: образ на тлі епохи. — {{К.}} : Міжнар. фінансова агенція, 1997. — 218 с. — {{s|ISBN 966-7009-25-4.}}
* ''Ясь О. В''. [https://www.academia.edu/21621713 Незвичайний позитивіст Володимир Антонович] // Україна крізь віки: Зб. наук. пр. на пошану академіка НАН України В. Смолія. — Київ, 2010. — С. 863—892. <nowiki>https://www.academia.edu/21621713</nowiki>
* Київ. Енциклопедія. / В.Г.Абліцов. - К.: Видавництво "Фенікс". 2016. - 288 с.
* {{h|Mioduszewski|1935}}''Mioduszewski J.'' Antonowicz Włodzimierz (1830—1908) // [[Польський біографічний словник|Polski Słownik Biograficzny]]. — Warszawa; Kraków; Łódź; Poznań; Wilno; Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — {{s|S. 142–144.}} — {{s|ISBN 8304034840.}} {{ref-pl}}
</div>
|