Сигізмунд Люксембург: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Best (обговорення | внесок) |
Best (обговорення | внесок) |
||
Рядок 34:
Сигізмунд, після повернення з походу стикається з внутрішньої опозицією великих баронів й князів, які не бажали самостійного правління короля. В цей час в країні відбулася ціла низка повстань проти королівської влади.
Під час боротьби за хорватську корону з королем [[Владислав Великодушний|Владиславом Великодушним]], 27 лютого 1397 року Сигізмунд організував [[Кривавий Сабор в Крижевці]], під час якого було вбито близько 200 представників хорватської найвищої знаті.
У вирішальну фазу це протистояння увійшло 1403 року, коли лідери опозиції палатин Детрит Бебек і канцлер Янош Каніжаі підтримали короля Неаполя Владислава Анжуйського. Владислав окупував Далмацію і був коронований в серпні 1403 року Задарі як король Угорщини й Хорватії. Проте ще до грудня 1403 року він повернувся до Неаполя, залишивши в Далмації свого боснійського васала [[Хрвоє Вукчич Хрватинич|Хрвоє Вукчич Хрватініча]].
| |||