Людина: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 78.111.187.238 (обговорення) до зробленого AlexKozur Мітка: Відкіт |
|||
Рядок 66:
В античний час вважають, що людину робить унікальним розум. В [[Християнство|християнстві]] з'являється уявлення про людину як особистість, яка має свободу вибору між добром і злом. Ідея гуманізму, яка з'явилася в епоху [[Відродження]] в Європі, стверджує людину як вищу цінність, яка має своєрідну і самобутню індивідуальність. В епоху [[Просвітництво|Просвітництва]] превалює сприйняття людини як незалежної і розумної особистості з необмеженими можливостями. [[Німецька класична філософія]] розглядає проблему свободи людини як духовної істоти. В 19 столітті, в працях [[Іммануїл Кант|І. Канта]] сформульовані думки про створення філософської антропології. Вивчення біологічної природи людини супроводжувалось критикою об'єктивно-ідеалістських поглядів [[панлогізм]]у. [[Романтизм]] основну увагу приділяє найтоншим нюансам людських турбот, які володіють неповторним багатим внутрішнім світом, тобто як важлива відмінна риса людини вже сприймаються не тільки розумові, але і чуттєві можливості<ref name="фэ" />.
[[Карл Маркс|К. Маркс]] розглядає людину з суспільно-історичної точки зору, у нього людина в першу чергу суспільна істота, яка визначається конкретними умовами його функціонування і розвитку, а також його свідомою діяльністю, а саме: «сутність людини… є сукупність всіх суспільних відносин». Людина — це причина і результат історії. Особистий і історичний розвиток людини — це опанування і відтворення досвіду всього людства. Філософсько-антропологічна концепція Маркса отримала розвиток як в працях російських і радянських філософів, так і в працях представників [[Франкфуртська школа|Франкфуртської школи]], було показано, що в процесі розвитку людина стає залежна від соціальних інститутів, створених
[[Неокантіанство|Неокантіанець]] [[Ернст Кассірер|Кассірер]] розглядає людину як «символічну тварину». В основі філософської антропологоії як самостійної дисципліни лежать праці М. Шелера, X. Плеснера, А. Гелена. Поняттю безсвідомого визначальне значення надають в психоаналізі [[Зигмунд Фрейд|З. Фрейда]], аналітична психологія [[Карл Густав Юнг|К. Г. Юнга]]. [[Екзистенціалізм]] розглядає питання сенсу життя, провини і відповідальності, проблеми вибору і прийняття рішення, відношення людини до свого призначення і до смерті. Персоналізм розглядає людину як фундаментальну [[Онтологія|онтологічну]] категорію, структуралізм — як відкладення в глибинних структурах свідомості минулого<ref name="фэ" />.
| |||