Вікіпедія

Шарль Моріс де Талейран-Перігор: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 38:
| наступник3 = Карл Рейнар
| nocat=1
| нагороди = {{Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)}}
}}
'''Шарль Мо́ріс де Талейра́н-Періго́р''' ({{lang-fr|Charles Maurice de Talleyrand-Périgord}}); *[[2 лютого]] [[1754]]  — †[[17 травня]] [[1838]])  — французький політик і дипломат. Брав участь у [[Французька революція|Французькій революції]], працював у декількох урядах країни: короля [[Людовик XVI (король Франції)|Людовика XVI]], [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона]], [[Людовик XVIII (король Франції)|Людовика XVIII]] та декількох інших. Отримав визнання серед сучасників як витончений дипломат, радник та інтелектуал. Мав значний вплив на французьку дипломатію та загальний хід європейської історії 19 сторіччя.
 
== Старий порядок ==
 
Талейран народився 2 лютого 1754 року в Парижі у шляхетній, але небагатій дворянській сім'ї Шарля Даніеля де Талейран-Перігор (1734—1788). Предки майбутнього дипломата походили від Адальберта Перігорського, васала Гуго Капета. Дядько Талейрана, [[Александр Анжелік де Талейран-Перігор]], у свій час був [[Архієпископ Реймський|архієпископом Реймським]], а згодом кардиналом і архієпископом Паризьким. Сам Талейран описував, за його ж спогадами, найщасливіші роки свого дитинства провів у маєтку своєї прабаби, графині Рошешуар-Мортемар, яка була онучкою відомого міністра фінансів Франції за короля [[Людовик XIV|Людовика XIV]] [[Жан-Батіст Кольбер|Жана-Батіста Кольбера]]. Одного разу маленький Шарль, залишений без нагляду, впав із комоду та серйозно пошкодив праву ногу. <ref name="Талейран">[http://som.org.ua/k2336l1.html Шарль Моріс Талейран]</ref>
 
Імовірно, що саме ця травма завадила хлопцю пов'язати своє життя із воєнною службою. Батьки вирішили, що сину більше підійде сан священнослужителя. В надії зробити Талейрана єпископом, його віддали до коледжу д’Аркурд'Аркур в Парижі, а згодом молодий дворянин поступив у семінарію Сен-Сюльпіс, де вчився з 1770 року по 1773 рік. Також Шарль навчався у [[Сорбонна|Сорбонні]], після закінчення якої отримав степінь ліценціата з теології. У 1779 році Талейран став священиком. 1788 року Папа затвердив молодого служителя єпископом Отенським
 
У 1780 році Талейран стає Генеральним агентом Галліканської (французької) церкви при дворі. Упродовж п'яти років він був неофіційним «Міністром фінансів» церкви &nbsp;— разом із Раймоном де Бужеалоном, архієпископом Ахенським, відав майном і фінансами Галліканської церкви.
 
== Велика Французька революція ==
Рядок 53 ⟶ 54:
{{text|«Вся моя молодість була присвячена професії, для якої я не був народжений.»<ref name="Талейран"/>}}
 
Першою угодою на міжнародному рівні, до якої долучився Талейран, було рішення про підготовку і озброєння 27 кораблів для іспанського флоту. За неї він отримав досить солідну винагороду &nbsp;— 100 тисяч доларів від іспанського посла.<ref name="Талейран"/> У [[1792]] році Талейран двічі їздив у [[Велика Британія|Велику Британію]] для неофіційних переговорів про відвернення війни, але його спроби не увінчалися успіхом. У вересні Талейран опинився в Англії якраз перед черговим спалахом масового терору. В грудні у Франції на нього, як на аристократа, видали ордер на арешт. Дипломат передбачливо залишився за кордоном.
 
[[1794]] року згідно з декретом Пітта французькому єпископу довелося покинути Англію. Він відправився до [[США|Сполучених Штатів Америки]], де заробляв на життя фінансовими операціями та торгівлею нерухомістю.
Рядок 60 ⟶ 61:
Після [[Термідоріанський переворот|9 термідора]] та повалення [[Максиміліан Робесп'єр|Максиміліана Робесп'єра]] Талейран виклопотав повернення на батьківщину. Йому вдалося повернутися у вересні [[1796]] року. Наступного року його призначено міністром закордонних справ. Новопризначений міністр замінив на цій посаді Шарля Делакруа. У політиці Талейран зближувався із буржуазією<ref name="Талейран"/>; також він зробив ставку на генерала [[Наполеон I Бонапарт|Бонапарта]]. Вони стали близькими союзниками; міністр допоміг генералу здійснити [[переворот 18 брюмера]] [[17 листопада]] [[1799]] року. Наполеон високо оцінював здібності Талейрана, зокрема, казав, що у нього «є багато з того, що необхідно для переговорів: світські манери, знання дворів Європи, відоме ім'я та нерухомість в рисах обличчя, яку ніщо не може змінити».<ref name="Талейран"/>
 
В епоху [[Перша Французька імперія|Імперії]] Талейран долучився до викрадення й розстрілу [[Луї Антуан Анрі де Бурбон-Конде|герцога Енгієнського]].
 
У [[1803]]-[[1804]] роках Талейран керував реорганізацією політичних одиниць, з яких складалася [[Священна Римська імперія]]. Ця реформа відома в історії як Німецька медіатизація.
 
[[1805]] року міністр взяв участь у підписанні [[Пресбурзький мир|Пресбурзького миру]], а у [[1807]] &nbsp;— [[Тільзитський мир|Тільзитського миру]].
 
== Перехід на бік Бурбонів ==
Ще під час Першої Імперії Талейран почав брати хабарі від ворожих Франції держав. У подальшому він допоміг реставрації [[Бурбони|Бурбонів]] у Франції. На [[Віденський конгрес|Віденському конгресі]] захищав інтереси нового французького короля, але при цьому відстоював французьку буржуазію. Він висунув принцип [[легітимізм|легітимізму]]у (визнання історичного права [[династія|династій]] на вирішення основних принципів державного ладу) для обґрунтування та захисту територіальних інтересів Франції, які полягали у збереженні кордонів [[1 січня]] [[1792]] року. Також Талейран намагався не допустити розширення території [[Королівство Пруссія|Пруссії]]. Цей принцип, утім, не був підтриманий, бо суперечив планам тієї ж Пруссії та [[Російська імперія|Російської імперії]].
 
Після 1815 року Талейран відійшов від дипломатичної діяльності на 15 років. Після революції 1830 року він увійшов до уряду [[Луї-Філіпп I|Луї-Філіппа]], а пізніше був призначений послом в [[Англія|Англії]] (1830—1834). На цій посаді сприяв зближенню Франції й Англії та віддалення від [[Бельгія|Бельгії]] та [[Голландія|Голландії]]. При визначенні державного кордону Бельгії Талейран за хабар включив [[Антверпен]] у склад цієї держави. Але скандал, що невдовзі вибухнув, змусив дипломата узяти відставку.
 
Талейран помер 17 травня 1838 року у віці 84 роки. Він похований у своєму розкішному [[Замок Валансе|маєтку Валансе]] в долині Луари. На могилі написано:
{{text|Тут покоїться тіло Шарля Моріса де Талейран-Перігора, принца Талейрана, герцога Діно, що народився в Парижі 2 лютого 1754 року та помер там же 17 травня 1838 року».}}
[[Файл:Valencay-chateau-1.jpg|thumb|300px|[[Замок Валансе]], який належав Талейрану]]
Рядок 78 ⟶ 79:
Оточення високо оцінювало дипломатичний талант Талейрана, але його безпринципність та схильність до корупції стала легендою. [[Наполеон I|Наполеон Бонапарт]] так оцінював свого міністра:
{{text|Це талановита людина, але з ним можна мати справу тільки за гроші. Королі баварський і вюртембергський стільки разів звертались до мене із скаргами на його жадібність, що якби не його дипломатичний хист, я б ще раніше відібрав у нього міністерський портфель.<ref name="Талейран"/>}}
Також була відомою схильність Талейрана у всьому отримувати вигоду. Коли він помер, у вищих станах французького суспільства жартували:
{{text|«Талейран помер? А з якого боку йому це вигідно?»}}
Наполеон у своєму щоденнику записав:
{{text|«Обличчя Талейрана настільки непроникне, що абсолютно неможливо зрозуміти його. [[Жан Ланн|Ланн]] і [[Йоахім Мюрат|Мюрат]] жартували, що якщо він розмовляє з Вами, а цей час хто-небудь ззаду дає йому стусана, за його обличчям Ви не визначите це.»<ref>[http://history.scps.ru/lib/napSt_Helena_ru.htm Корсиканец. Дневник жизни Наполеона в его собственных словах.]</ref>}}
 
== ЛітератураДжерела ==
* ''В.&nbsp;І.&nbsp;Головченко''. Талейран Шарль Моріс // {{УДЕ|том = 2}}
* ''Тарле, Евгений Викторович|Тарле Е. В.'' [http://territa.ru/load/28-1-0-936 Талейран]. М.:, 1939 (Исправленное издание: 1948. Переиздания: 1957, 1962; М.: Высшая школа, 1992. ISBN 5-06-002500-4)
Рядок 96 ⟶ 97:
 
== Посилання ==
* [http://som.org.ua/k2336l1.html Шарль Моріс Талейран &nbsp;— Союз обдарованої молоді ] {{ref-uk}}
* «Мистецтво вчасно зрадити». Шарль-Моріс Талейран і його епоха {{ref-uk}}
* [http://www.niterose.tersonodesign.com/trand.html Талейран на Віденському конгресі] {{ref-en}}
* [http://www.talleyrand.org/ Шарль Моріс де Талейран-Перігор &nbsp;— Talleyrand.org] {{ref-fr}}
* [http://www.tonnel.ru/?l=gzl&uid=488 Шарль Моріс де Талейран-Перігор &nbsp;— Історія життя великих людей] {{ref-ru}}
* [http://lingua.russianplanet.ru/library/taleiran/glava1.htm Мемуари Шарля Моріса де Талейран-Перігора] {{ref-ru}}
* [http://www.gutenberg.org/files/25756/25756-h/25756-h.htm Мемуари Шарля Моріса де Талейран-Перігора] {{ref-fr}}
* [http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertna-dumka/view/article/sharl-moris-de-taleiran-perigor-1754-1838-virtuoznii-di/ ШАРЛЬ МОРІС ДЕ ТАЛЕЙРАН-ПЕРІГОР (1754-18381754—1838) –&nbsp;— ВІРТУОЗНИЙ ДИПЛОМАТ, МУДРИЙ ПОЛІТИК ЧИ ЗЛИЙ ГЕНІЙ ДОБИ НОВОГО ЧАСУ? (ІНСТИТУЦІЙНО-СОЦІАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ ХХІ СТОЛІТТЯ)]
 
== Примітки ==
{{примітки}}
 
 
{{Міністри закордонних справ Франції}}
{{Прем'єр-міністри Франції}}
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Франція}}}}
 
{{DEFAULTSORT:Талейран-Перігор Шарль Моріс де}}
[[Категорія:Французькі дипломати]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шарль_Моріс_де_Талейран-Перігор