Польсько-чехословацький прикордонний конфлікт: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м Суміш розкладок, Replaced: Oраві → Ораві (2) за допомогою AWB |
||
Рядок 5:
Перед [[Перша Світова війна|Першою Світовою війною]] Спиш і Орава були багатонаціональними областями. Мешканці найбільш північних частин обох земель були в основному [[гуралі]], чий діалект і одяг були у багатьох відношеннях подібні до [[Подгалє|подгальських]] гуралів. Інший анклав гуралів був розташований у області [[Чадца]]. В кінці 19-го сторіччя туризм у [[Татри]] став вельми популярним серед поляків і подгальський [[фольклор]] був сильно романтизований письменниками і художниками. Через свою архаїчну польську основу, гуральські діалекти стали популярним об'єктом студій лінгвістів, які вивчають історію [[Польська мова|польської мови]].
В результаті, наприкінці 19-го сторіччя польські інтелектуали вважали гуральські діалекти Спишу і Орави різновидами польської мови, незалежно від фактичної національної свідомості їх мешканців (або відсутності такої). Фактично, національний рух словацької мови в цих областях був більш давнім і сильнішим, ніж польський. Виключенням була північно-східна Орава, з прибуттям польських або вихованих на польській мові священиків в місцевих католицьких парафіях і деякому впливу польськомовної газети ''Gazeta
==Створення Польщі і Чехословаччини==
Включення Спишу і Орави в нову державу Чехословаччину вітали всі їх мешканці. На початку листопада [[1918]] в [[Яблонка|Яблонці]] була заснована ''Національна Рада Поляків у Верхній
Проте у червні 1919 поляки знову захопили північний Спиш і північну Ораву. У Спишу вони вимагали всю північну половину краю, низовину [[Попрад (річка)|Попраду]]. Війська були виведенні після підписання договору з Варшавою в січні 1919. Обидва уряди обіцяли провести [[плебісцит]]и в селах в північному Спишу; і північно-східній Ораві з питанням: ''чи люди хочуть жити в Польщі або в Чехословаччині'', плебісцит не відбувся і обидва уряди погодились на арбітраж.
Рядок 19:
[[Image:ZebrzydowicePLmariuszjbie.jpg|thumb|right|200px|Меморіал полякам, щр загинули під час Польський-чеського конфлікту в [[Зебжидовіце, Сілезьке воєводство|Зебжидовіце]] [[Чеська Сілезія]] у 1919]]
Після І Світової війни, територіальна суперечка між Польщею і Чехословаччиною вибухнула в Тешинській Сілезії. Щоб зменшити напругу, польська ''Rada Narodowa
Чеська сторона побудувала свою аргументацію на історичних, економічних і стратегічних причинах, в той час як Польща базувала свою аргументацію на етнічній приналежності. Область, навколо якої точилась суперечка, була частиною [[Чеські землі|Богемії]] з [[1339]]. Залізниця з Чехії до східної Словаччини ([[Кошице-Богумінська залізниця]]), йшла через цю область, і доступ до залізниці був важливим для Чехословаччини: нещодавно створена країна була у стані війни з [[Бела Кун]]ом, революціонером [[Угорська Радянська Республіка|Угорської Радянської Республіки]], який намагався відновити угорський суверенітет над Словаччиною. Область - також багата на [[кам'яне вугілля]], і це був найбільш високоіндустріалізований регіон всієї Австро-Угорщини. Важливі [[Тріннецькі сталеплавильні заводи]] також розміщенні тут. Всі вони підняли стратегічну важливість цього регіону для Чехословаччини. З іншого боку, більшість населення були поляками, з істотними чеськими і німецькими меншинами.
Рядок 27:
==Переговори 1920-х==
Згідно рішень [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької мирної конференції]] (1920) Польща отримала Спиш; (зокрема регіон навколо Яворжини). Фактично сучасні межі були встановлені конференцією послів у [[Спа]] (Бельгія) 28 липня 1920: [[Бенеш Едуард]] погодився передати Польщі 13 селищ (Нова Біала (Nowa
Польський уряд не був задоволений цим результатом. Конфлікт був вирішений Радою [[Ліга Націй|Ліги Націй]] (Міжнародний судовий Орган) 12 березня 1924, яка вирішила, що Чехословаччина повинна зберегти територію Яворжини і Ждіару (
==II Світова війна==
Частини спірних територій ([[Заолжя]]), були анексовані Польщею в [[1938]] згідно [[Мюнхенська угода 1938 року|Мюнхенській угоді]] (1000 км
У жовтні [[1938]], напередодні ІІ Світової війни, Польща зайняла деякі північні частини Словаччини і отримала від чехословацьких територій Сучу Гору і Гладовку, Яворжину і крім того територію навколо Лєсніци (Lesnica) в [[П'єніни|П'єнінах]], маленьку область біля [[Скаліте]] (Skalité) і деякі інші дуже маленькі терени на кордоні (Польща офіційно отримала території 1 листопада 1938). [[Перша Словацька республіка]] проте, отримала назад як території втрачені в 1938, так і анексували території, "втрачені" в 1920-1924. Ця повторна анексія трапилася в жовтні 1939 (офіційно 24 листопада 1939), коли словаки [[Польська кампанія словацької армії|підтримали напад нацистської Німеччини на Польщу у вересні 1939]]. Анексія маріонетковою державою Словаччина зберегла населення області від терору нацистської Німеччини, що був у [[Генеральна губернія|Генеральній губернії]], поки Словаччина не погодилась взяти участь у [[Голокост]]і, але навіть потім геноцид був направлений виключно проти євреїв, а не проти поляків.
| |||