Вікіпедія

Алексєєв Віктор Олексійович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 24:
}}
{{Othernames|Алексєєв}}
'''Алексєєв Віктор Олексійович''' ({{нар}} 1888, [[Іркутська губернія]]&nbsp;— {{†}} вересень 1922, [[Київ]])&nbsp;— український військовий діяч, [[полковник]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. Начальник розвідки [[Повстансько-партизанський штаб УНР|Повстансько-партизанського штабу]] в Києві у 1922 році<ref name="НАНУ">[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-6123-5/2.pdf Справа «Петлюрівські отамани» / упоряд. В.&nbsp;М.&nbsp;Василенко, В.&nbsp;М.&nbsp;Даниленко]&nbsp;— К.: Інститут Історії України НАНУ, 2011.&nbsp;— с. 7</ref>.
 
== Життєпис ==
Рядок 31:
З 1921 року Віктор Алексєєв&nbsp;— агент [[Повстансько-партизанський штаб УНР|Повстансько-партизанського штабу]], який очолював [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрій Тютюнник]]. У серпні 1921 року ППШ відрядив до Києва для розвідувальної роботи офіцера Миколу Афанасьєва, котрий за допомогою батька [[Афанасьєв Самійло|Самійла]] зміг легалізуватися у місті для подальшої розвідувальної діяльності. Через деякий час незалежно від Афанасьєва до Києва прибув відряджений ППШ Віктор Алексєєв, котрий отримав мандат на організацію підпільної контррозвідки. Під ім'ям Георгія Мосійчука він за допомогою дружини та її знайомих вступив на службу в радянську військову установу, розшукав Миколу Афанасьєва й домовився з ним про спільну роботу. Зібрані через завербованих агентів відомості Алексєєв у шифрованому вигляді регулярно переправляв у Польщу через Едуарда Брейненсена<ref name="Сідак"></ref>. У лютому 1922 року Алексєєв, довідавшись про існування антибільшовицької підпільної організації «[[Козача Рада Правобережної України|Козача Рада]]», увійшов з нею в контакт. Йому запропонували працювати за сумісництвом помічником начальника контррозвідки при штабі Козачої Ради. Алексєєв згодився на пропозицію, допомагав цій організації й переправляв через свою агентурну мережу її донесення в Польщу<ref name="Сідак"></ref>. До роботи в організації він завербував О.&nbsp;Е.&nbsp;Шонтека&nbsp;— полковника царської армії, начальника 4-ої артшколи Києва, який подав Алєксєєву відомості про 4-ту артшколу, 69-ті і 15-ті командні курси та інші військові навчальні заклади, про дислокацію курсантів, їх озброєння, про кінський склад<ref name="Реаб">[http://www.reabit.org.ua/files/store/Kuivsk.kn.3.s.1-797.pdf Реабілітовані історією. Київська область. Книга третя. – К.: Основа, 2011. – с. 27] ISBN 978 966 699 607 0</ref>. Крім іншого розвідникам вдалося роздобути та переправити за кордон мобілізаційний план [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]]<ref>[http://newzz.in.ua/histori/1148829892-tjutjun-dlja-atamana.html Тютюн для отамана]; ''newzz.in.ua'', 27 травня 2009 {{ref-ru}}</ref>.
 
Проте діяльність підпілля була викрита НК. В ніч з 4 на 5 березня 1922 року Київська губчека почала ліквідацію Козачої Ради, 8-го повстанського району і контррозвідки на чолі з полковником Віктором Алексєєвим<ref>[http://cossackland.org.ua/2012/08/28/90-rokiv-tomu-28-serpnya-1922-roku-masovi-bilshovytski-rozstrily-prypynyly-isnuvannya-povstanskoji-kozachoji-rady/ 90 років тому, 28 серпня 1922 року, масові більшовицькі розстріли припинили існування повстанської «Козачої ради»]; ''Козацький край'', 28 серпня 2012</ref>. При ліквідації цієї організації було вбито заступника голови губчека Кравченка і співробітника губчека Янківського. 1 вересня 1922 року сесія Київського ревтрибуналу заслухала справу підпільної контррозвідки у Києві, яка була пов'язана з «Козачою Радою» і разом з нею працювала<ref name="Реаб"></ref>. До розстрілу за цією справою було засуджено 16 підпільників, у тому числі і дружину полковника Зінаїду Алексєєву<ref name="НАНУ"></ref>. Розстріляний Алексєєв Віктор Олексійович у 1922 році<ref>[http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/12641/1/Dvirna.pdf Повоєнна доля армії УНР у 20-30-ті роки XX століття]; Двірна К., Кунц С., ''Історія в одній школі'', №&nbsp;6, 2016.&nbsp;— с. 4</ref>.
 
== Примітки ==
Рядок 38:
== Джерела ==
* Стецишин О. Ландскнехти Галицької армії / Центр досліджень визвольного руху.&nbsp;— Львів: «Часопис», 2012.&nbsp;— 480 с.
* Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ГПУ. Документи і матеріали/ Верстюк В.Ф., Файзулін Я.М., Скальський В.В.&nbsp;— К.: «Дух і Літера», 2011.&nbsp;— c. 61. ISBN 978-966-378-207-2
* [http://pvz.in.ua/action.php?id=7 Алексєєв Віктор] на ''pvz.in.ua''
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Алексєєв_Віктор_Олексійович