Supraphon (новели, повість): відмінності між версіями

Назва книжки відсилає до чеської фірми звукозапису [[Supraphon|«Supraphon»]], дизайн видання – — до формату вінілових платівок. Книжка складається з двох розділів – — Side A та Side B.

До книги-«платівки» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|О.&nbsp;Клименка]] увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Деякі тексти були опубліковані в часописах [[Четвер (журнал)|«Четвер»]] (№&nbsp;18, 2003)<ref>[http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm Останнє зникнення Sancho Пархоменка&nbsp;–— «Четвер», «God-doG», №&nbsp;18/2003]</ref> та [[Ї (часопис)|«Ї»]] (№&nbsp;35/2004)<ref>[http://www.ji.lviv.ua/n35texts/klymenko.htm Supraphon&nbsp;–— «Ї», «Мова <s>німої</s> країни», №&nbsp;35/2004]</ref>.

Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ,&nbsp;–— разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід&nbsp;–— спокійний, їхнє щезнення&nbsp;–— непомітне.