Давальний відмінок: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, уточнення
м →‎Історія: уточнення
Рядок 11:
Праслов'янські і давньоруські іменники з основою на ''*-ŏ'' мали закінчення давального відмінка ''*-u'', у м'якому варіанті ''*-ju'' ({{lang-orv|городу, ворогу, другу, брату, отьцю, мужю}}), іменники з основою на ''*-ŭ'' — закінчення ''*-ovi'' ({{lang-orv|домови, садови, сынови}}).
 
Закінчення ''*-ovi'' походить з ранішого ''*-ou̯і'', де дифтонг ''*ou̯'' є наслідком чергування з тематичним голосним ''*-ŭ'', а ''*-i'' являє собою [[праіндоєвропейська мова|загальноіндоєвропейське]] закінчення давального відмінка однини (пор. {{lang-sa|अश्वायै}}, ''aśvāyāi'' — «коневі», {{lang-got|gibai}} — «дару»). Надалі внаслідок процесу розщеплення дифтонгів перед голосними ''*ou̯'' перетворився на ''*-ov-'' (це сполучення наявне також у формі родового множини і давнього називного множини, у формі родово-місцевого двоїни). Походження закінчення ''*-u'' слів з основою на ''*-ŏ'' неясне: не вдається встановити його зв'язок з індоєвропейським ''*-i''.
 
Окрім того, існували інші типи відмінювання: нечисленні іменники з основою на ''*-ū'' мали схоже закінчення ''*-ъvi'' ({{lang-orv|бръви, любъви, цьркъви, кръви, моркъви, тыкъви, хорѫгъви}}); іменники з основою на ''*-n'', на ''*-ĭ'', на ''*-r'', середнього роду на ''*-s, *-n, *-nt'', і жіночого та чоловічого на ''*-a'' (м'який варіант) мали закінчення ''*i'' ({{lang-orv|камени, дни, гости, матери, словеси, очеси, имени, ягнѧти, души}}); іменники чоловічого та жіночого роду на ''*-a'' в твердому варіанті мали закінчення ''*-ě'', «[[ять]]» ({{lang-orv|водѣ, женѣ, воѥводѣ, рыбѣ}}), яке сходило до ранньопраслов'янського дифтонга ''*ai̯'', у якому ''*a'' належав до давньої основи, а ''*i''&nbsp;— до індоєвропейського показника давального однини (пор. ранньо-{{lang-x-slav|ženai}}&nbsp;— «жінці» і {{lang-lt|žmonai}}&nbsp;— «жінці»)<ref>Т.&nbsp;А.&nbsp;Иванова. Старославянский язык. Учебник. С.-П.: Авалон, Азбука-классика, 2005.&nbsp;— С. 127</ref>.