Незважаючи на офіційний статус султана, Сулейман напочаткуcпочатку мав невеличке володіння. Втім він використав постійну боротьбу за владу у Візантійській імперії. завдяки цьому поступово став розширювати свою державу у Малій Азії. У 1077 році отримав гроші від Михайла VII, імператора Візантії, для придушення повстання норманського найманця Русселя де Байоля в Анатолії. Останній розбив у битві при Арморіумі (поблизу сучасного м. Сивріхісара) візантійців на чолі із Іоанном Дукою. Втім у 1078 році Сулейман переміг Русселя, якого захопив у полон та відправив до Константинополя.
У 1078 році візантійський імператор [[Михайло VII]] звернувся до Сулеймана, намагаючинамагаючиcm того найняти для боротьби проти заколотника [[Никифор III Вотаніат|Никифора Вотаніата]]. Втім останній перетягнув сулеймана на свій бік, обіцяючи тому землі у Малій Азії. після повалення Михайла VII і сходження Вотаніата як імператора Никифора III, Сулейман ібн Кутулмиш отримав землі на узбережжі Босфорської протоки. У 1080 році пысдтримав заколот Никифора Меліссена проти Никифора III. Меліссена відкрив ворота важливого міста Нікеї (було переймовано на Ізнік), яка була до того ж потужною фортецею. Вона на певний період став столицею султанату.
Звідси Сулейман I розпочав походи на навколишні землі. Доволі швидко він захопив віфінію, а слідом за цим Лідію та Іонію. Тим самим відрізав візантійські землі в центральній Анатолії від балканський володінь імперії. Важливими кроками стало захоплення Смірни. була здійснена спроба захопити Трапезунд, втім марно.
