Попов Павло Іванович: відмінності між версіями

'''Попов Павло Іванович''' (20(08). 12.1896—13.07.1937) — політичний діяч, ідеолог українського [[націонал-комунізм]]у, вчений-аграрник. Народився в с. Демидівка (нині село [[Решетилівський район|Решетилівського району]] Полтавської області) в сім'ї [[агроном]]а. 1915 закінчив Полтавське [[реальне училище]], навчався на економічному факультеті [[Російський економічний університет імені Плеханова|Московського комерційного інституту]]. Учасник українських студентських організацій Москви, член [[Українська соціал-демократична робітнича партія|Української соціал-демократичної робітничої партії]] з 1915. 1916 мобілізований до російської армії. Закінчив школу прапорщиків у м. [[Петергоф]] (нині місто у складі Петродворцевого району Санкт-Петербурга, РФ) і отримав відповідне офіцерське звання (лютий 1917). Після [[Лютнева революція 1917 в Росії|Лютневої революцї 1917]] обраний членом комітету 1-ї армії Північного фронту. Із грудня 1917 — у Києві, співробітник [[Генеральне секретарство військових справ|генерального секретарства військових справ]] [[УНР]], слухач [[Київський комерційний інститут|Київського комерційного інституту]]. Невдовзі увійшов до групи [[Українська соціал-демократична партія|лівих українських соціал-демократів]] Є.Нероновича та М.Врублевського. Разом із цією групою в липні 1918 приєднався до [[КП(б)У]]. За Української Держави та [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії Української Народної Республіки]] — у підпіллі. 1919 — голова Київського повітового виконкому, уповноважений ЦК КП(б)У у зведеному загоні, що діяв проти [[Отаман Зелений|отамана Зеленого]]. У вересні 1919 '''П.''' дістався м. [[Кам'янець-Подільський]], де таємно провів переговори з високопоставленими діячами УНР про спільні дії Армії Української Народної Республіки з [[Червона армія|Червоною армією]] проти [[Збройні Сили Півдня Росії|Збройних сил Півдня Росії]]. ▼