Час (мовознавство): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Засоби вираження часів: Коригування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
|||
Рядок 19:
== Засоби вираження часів ==
Засоби вираження часів по мовах світу дуже різноманітні. Часто-густо в
В сучасній українській мові система часів дієслів будується на протиставленні минулого неминулому. Минулий час не має особових закінчень, а має родові, неминулий має особові закінчення. Неминулий складається з двох паралельних форм майбутнього часу ''(буду носити, носитиму)'' і так званого теперішнього. Останній в суті речі атемпоральний і може показувати дію одночасну з мовою ''(несу дрова)'', постійну ''([[Десна]] впадає в [[Дніпро (річка)|Дніпро]])'', минулу ''([[1581]] року виходить друком [[Острозька Біблія]])'' і майбутню ''(понесу дрова)'' залежно від умов контексту і вибору видової форми. У цілому українська мова належить до мов, у яких часи дієслів і категорія часовості в дієслові до певної міри нейтралізовані й відіграють підпорядковану роль. Відповідно, умовний і наказовий способи та інфінітив взагалі не мають часу, а в структурі складного речення нема узгодженості в часі між головним і підрядним реченням, і теперішній час може вживатися як універсальний у підрядному реченні (Наприклад: Він бачив, що йде дощ — {{lang-en|Не saw that it was raining}}).
|