Служба безпеки ОУН (б): відмінності між версіями

І Організація українських націоналістів (ОУН (б)) та її Служба безпеки, і карально-репресивні органи СРСР та створені ними спецгрупи в своїй діяльності постійно спирались на підпільні сітки своїх інформаторів та помічників і боролись з ворожою агентурою. Досить численній [[Українське націоналістичне підпілля|націоналістичній підпільній сітці ОУН]] органи НКВС і НКДБ протиставили свою мережу «антипідпілля», котра, попри таку ж конспіративність, була ще більш численною.{{sfn|Гогун|2005|с=51}} На обліку органів НКВС західних областей України станом на [[1 липня]] 1945 року перебувало 11 тисяч 214 осіб агентури, серед них 175 резидентів, 1 тисяча 196 агентів і 9 тисяч 843 інформатора. Агентурна мережа органів НКДБ була ща масштабнішою. Тільки за період з [[1 січня]] 1945 по 1 липня 1946 року органи НКДБ завербували 596 агентів, 93 резидента, 4 941 інформатора і 41 утримувача явочних і конспіративних квартир, всього сумарно 5 тисяч 671 особу. Лише в Станіславській області станом на 25 липня 1946 року агентура НКДБ налічувала 6 тисяч 405 осіб; з них: 142 резидента, 641 агент, 5 тисяч 572 інформатора та 50 власників явочних і конспіративних квартир.{{sfn|Гогун|2005|с=51}}<ref name="ПАТ">[http://militera.lib.ru/science/tkachenko_sn/05.html Ткаченко С.&nbsp;Н.&nbsp;Повстанческая армия: тактика борьбы. Глава 5. Борьба противника с украинским движением сопротивления&nbsp;— Мн.: Харвест, 2000]</ref>

В історичній літературі описані випадки діяльності агентури, завербованої з місцевого населення. Так, наприклад, НКВД завербовало інформатором жительку одного із сіл Іванну, котра працювала інспектором збирання податків. Їй видали документи інструктора райвно, який займався обліком дітей шкільного віку, але насправді Іванна вела розвідку, збирала відомості про націоналістичне підпілля. Використовуючи її інформацію, НКВД здійснило ряд успішних операцій в декількох районах області. Пізніше вона стала дружиною начальника відділу Тернопільського обласного управління НКВС Олексія Соколова. За заслуги в боротьбі з підпіллям вона була нагороджена орденом «Знак Пошани».<ref name="ЛЛО">[http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=6150.0 Олексій Кобелєв, Барнаул, РФ. Люди легенди: організатор «лжебандерівців» Олексій Іванович Соколов]</ref>

Головною відмінністю «антипідпілля» від мережі ОУН, котра формувалась на добровільних засадах, було те, що агентура карально-репресивних органів вербувалася в основному за допомогою методів залякування потенційних провокаторів та сексотів або, значно рідше, за допомогою підкупу, незначного матеріального заохочення.{{sfn|Гогун|2005|с=51}}. Ставлення до агентури з обох боків протистояння також суттєво відрізнялося. Виявленого підпільника ОУН або симпатика зазвичай пробували перевербувати, а, в разі відмови, найчастіше відправляли в тюрму або на заслання і значно рідше розстрілювали чи піддавали смертній карі в інший спосіб. Натомість українські повстанці могли відпустити додому взятого ву полон червоноармійця або «стрибка» (бійця винищувального батальйону), але дуже рідко залишали в живих викритих агентів та сексотів карально-репресивних органів СРСР.{{sfn|Гогун|2005|с=51}}. Так агент Дрогобицького обласного МДБ «Бульба» за домовленістю з начальником Бориславського МВ МДБ капітаном Г. Зубаковим, у якого «Бульба» перебував на зв'язку, повинен був з'явитися у міський військкомат і через резидента «Гормана» чи самому телефоном викликати капітана Григорія Зубакова у міський військкомат для особистої зустрічі. Однак «Бульба» почав телефонувати у МВ МДБ із місця своєї праці (товарна контора), не дотелефонувавшись, поїхав велосипедом на вокзал та із кімнати чергового зателефонував, після чого поїхав у військкомат, де мав зустріч із капітаном Зубаковим. Через іншу агентуру було встановлено, що в обох випадках, коли «Бульба» телефонував до МВ МДБ, у приміщенні перебували різні особи, які чули розмову, окремі з них співпрацювали з українським підпіллям. Після цього 8 травня 1948 року в с. [[Губичі]], тепер частина м. [[Борислав]] Львівської області, агента «Бульбу» було повішено<ref>ГДА СБУ. – Ф 2-Н. – Оп. 58 (1953). – Спр. 2. – Т. 1.</ref>.

СБ боролась з радянською агентурою, завербованою з місцевих жителів, подібними методами, як партизанське підпілля в Європі боролось з нацистською чи комуністичною агентурою.