Кавалерійський полк: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Посилання: додано категорію
Немає опису редагування
Рядок 5:
У [[російська імператорська армія|російській армії]] кінні полки як військові частини вперше з'явилися в 15 столітті в дворянській помісній [[кіннота|кінноті]]. Кожен [[полк]] формувався з так званих ''служивих людей'' однієї області. В організаційному відношенні полки складалися з [[Сотня|сотень]], півсотні і десятків [[вершник]]ів. У [[1630-ті|30-х рр.]] [[17 століття]] замість помісної кінноти почали формуватися [[Рейтари|рейтарські]] і [[драгун]]ські кавалерійські полки. Кожен з них складався з 10-12 рот і налічував від 1 до 2 тис. чол. [[1663]] в російській армії було 25 кавалерійських полків (29 тис. чол.). У 1-ій половині 17 століття кавалерійські полки були створені також в [[Швеція|Швеції]], [[Франція|Франції]], [[Англія|Англії]] та інших західно-європейських країнах. Наприклад, в армії шведського короля [[Густав II Адольф Ваза|Густава II Адольфа]] кавалерійський полк складався з 4 [[ескадрон]]ів (по 125 вершників), в кожен з яких входило 4 корнета (взводу).
 
ВУ 18-19 століттях організація та [[озброєння]] кавалерійського полку як у російській, так і в іноземних арміях неодноразово змінювалися. На початок [[Семирічна війна|Семирічної війни 1756–1763]] в російській армії драгунський полк складався з 12 рот (10 [[мушкетер]]ських і 2 [[гренадер]]ський) [[кірасир]]ський і [[Кінногренадери|кінногренадерский]] полки мали по 10 рот. Кожна [[Рота (армія)|рота]] утворювала півескадрону, 2 роти — [[ескадрон]]. До кінця 18 століття в російській кавалерії були кірасирські, [[Карабінери|карабінерні]], [[Кінногренадери|кінногренадерські]], [[драгун]]ські, [[Єгер (військова справа)|кінноегерські]], [[Гусари (рід кавалерії)|гусарські]], [[Легка кіннота|легкокінні]] і козачікозацькі регулярні кавалерійські полки. Половину всіх кавалерійських полків становили [[Карабінери|карабінерні]] і [[Легка кіннота|легкокінні]]. Організаційно кавалерійські полки складалися з 6-10 лінійних і 1-3 запасних ескадронів. Чисельність особового складу полків від 1100 до 1838 чол.
 
Перед [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецькою війною 1877–1878]] регулярні кавалерійські полки мали в своєму складі по 4 [[ескадрон]]и, [[Козацьке військо|козачікозацькі]] — по 6 сотень, а терські козачікозацькі полки — по 4 сотні. Ескадрони і [[Сотня|сотні]] складалися з 4 взводів. На початку 1-ої світової війни кавалерійські полки в арміях обох воюючих коаліцій складалися з 4-6 ескадронів. До початку [[Друга світова війна|2-ої світової війни]] кавалерійські полки в незначній кількості зберігалися в складі кавалерійських дивізій лише в окремих країнах.
 
У Червоній армії в 1-ій половині [[1918]] в ході розпочатого формування регулярної кінноти кавалерійські полки зазвичай входили до складу [[стрілецька дивізія|стрілецьких дивізій]], з серпня 1918 вони почали зводитися в [[кавалерійська дивізія|кавалерійської дивізії]] і [[Кавалерійська бригада|бригади]]. Бойовий склад кавалерійських полків був різним. Наприклад, у стрілецької дивізії кавалерійський полк мав 4 ескадрони, а в 1-ій зведеній кавалерійській дивізії — 5 ескадронів. У міжвоєнний період і в ході німецько-радянської війни організація кавалерійських полків продовжувала удосконалюватися. До кінця війни кавалерійський полк мав у своєму складі [[штаб]], 4 ескадрони, 3 окремі батареї, підрозділи [[спеціальні війська|спеціальних військ]], тилові установи і налічував близько 900 чол. На озброєнні кавалерійського полку, крім особистої зброї кавалеристів, було чотири 76-мм [[гармата|гармати]], 4 57-мм [[протитанкова гармата|протитанкові гармати]], 4 82-мм [[міномет]]и, 16 [[Станковий кулемет|станкових]] і 32 [[ручний кулемет|ручних кулемети]], 24 [[протитанкова рушниця|протитанкові рушниці]]. У [[наступ|наступальному бою]] кавалерійські полки застосовувався, як правило, проти ослабленого або не встиг організувати оборону противника, а також для переслідування його відходять військ. У наступі кавалерійський полк отримував смугу шириною до 1,5 км. [[Атака]] проводилася в кінному, пішому або комбінованому строю, самостійно або у взаємодії з [[танк]]ами і, як правило, підтримувалася вогнем артилерії. В оборонному бою кавалерійський полк займав ділянку [[оборона|оборони]]: на головному напрямку — до 2,5 км по [[фронт]]у і до 2 км в глибину, а при обороні на широкому фронті — до 4—5 км по фронту.