Уряд Карпатської України: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 101:
=== Віденський арбітраж ===
[[2 листопада]] [[1938]] року відбувся [[Перший Віденський арбітраж]], що став результатом нової змови Німеччини та Італії з Угорщиною, спрямованої проти демократичної Чехо-Словаччини. Згідно з його рішенням, Чехо-Словаччина змушена була віддати Угорщині південні райони автономних Словаччини та Підкарпатської Русі, де проживало переважно угорське населення. Закарпаття, зокрема, втратило понад 12 % своєї території (1523 км2), на якій містилося 97 населених пунктів, у тому числі найбільші міста краю — [[Ужгород]], [[Мукачево]], [[Берегове]], де проживало близько
[[Файл:First Vienna Award Negotiations.jpg|міні|ліворуч|250пкс|[[Перший Віденський арбітраж]]. Стоять (зліва на право): [[Франтішек Хвалковський]], [[Галеаццо Чано|Ґалеаццо Чано]], [[Йоахім фон Ріббентроп]] та [[Калман Каня]].]]
Згідноз рішеннями [[Перший Віденський арбітраж|Віденського арбітражу]], була створена спільна чехословацько-угорська делімітаційна комісія, при якій діяли 11 підкомісій. Вони вирішували проблеми загальнополітичні, військові, територіальні, етнографічні, фінансові, народногосподарські, торговельні, правові. До спільної чехословацько-угорської комісії були делеговані два українці, два словаки та один чех. Карпатську Україну представляли [[Юлій Бращайко]] та [[Микола Долинай]]. Між представниками уряду [[Карпатська Україна|Карпатської України]] та Угорщини була досягнута домовленість про перепусткову систему, вивіз майна з переданої Угорщині території. Комунікаційна лінія повинна була почати діяти [[9 січня]] [[1939]] року. Евакуацією, яка завершилася [[10 листопада]] [[1938]] року, керували [[Володимир Комаринський]], [[Дмитро Німчук]] і [[Василь Ґренджа-Донський]].
| |||