Карманський Петро Сильвестрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 83:
І слухай! Край порога моя любов ридає|3=|4=}}
Такий песимізм у творчості поміж іншим пояснюється становищем на Галичині кінця ХІХ – початку ХХ століття та м’якою, вразливою, «з нахилом до самотнього життя на лоні природи» з «мізантропією», «відчуванням якоїсь кривди» (вислови самого П. Карманського) вдачею.Важливу роль відіграли і улюблені книжки поета: поезії Леопарді, Бодлера, лірика Е. По <ref>{{Cite book|title=Петро Карманський|last=|first=|year=1992|publisher=Бібліотека поета|location=Київ|pages=343|language=|isbn=}}</ref>.
=== "Ой люлі, смутку..." (1906) ===
Рядок 91:
=== "Пливем по морю тьми" (1909) ===
Якщо полісемантичність любові найповніше доносить збірка П. Карманського «Блудні огні», то пік його любовних переживань відображає «Пливем по морі тьми». Молодий чоловік іде до містечка Ловран (Італія), щоб працювати вихователем дітей художника Тита Романчука, та закохується у дружину митця. Неповторну гаму переживань молодого чоловіка доносить вірш «Місячна соната» з присвятою С. Романчуковій. Дослідники сходяться на думці, що любовна лірика – найвишуканіша сторінка творчості П. Кар- манського.
Рядок 138:
=== "Al fresco" (1917) ===
{{Цитата|Аж придивляючись до мізерної ролі галицьких політиків і до злочинної ролі і митарств деяких провідників, що працювали в рамені «Союзу визв. України» серед полонених солдатів-українців, я нагострив перо і записав строфи, до яких мої читачі не були привичні. Так зродився збірник «поезії в прозі» «Al fresco», який появився накладом А. Крушельницького у Львові в 1917 р. Галицька критика навіть не записала появи цего збірника, зате Київський «Друкар» зустрів її симпатичною оцінкою.|3=|4=}}
Збірка «Al fresco» розпочинається віршем «Інтродукція» з виразно самокритичним зверненням: «Гей, плаксо, смутку мій, ти, паяце банальний». Попри те, що Україна воєнної доби постане перед поетом у образі матері Ніоби, до відзначення 100- літнього ювілею Т. Шевченка П. Карманський поставиться як до спроби втиснути генія у вузькі рамки підсолоджених салонних святкувань. Щоб підняти свою самооцінку, в критичний момент цілком у модерністському стилі він напише поезії «До моїх черевиків», «До мойого плаща». Крізь воєнні канонади автору дочуватиметься «кривавий сміх» <ref>{{Cite web|url=http://www.lute.lviv.ua/fileadmin/www.lac.lviv.ua/data/pidrozdily/Naukovi_Vydannya/Vydan_Guman/Docs/Gumanitarnii_No_13.pdf#page=216|title=До питання про формування кола зацікавленостей Петра Карманського|last=Кухар В.М.|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>:
{{Цитата|Гей, смійся, смутку мій! Щоби з гробів зірвались
Кістки, яким давно сей світ сказав прощай.|3=|4=}}
За складних перипетій воєнних дій поет зізнається про сокровенний смисл його поривань лише своїм найближчим:
{{Цитата|Піду від вас; піду світами,
Здвигну собі терем спокою,
Спов’юся чорними думками
І стану жити сам собою.
Піду від вас; візьму з собою
Гіркий доробок: рани й муки,
Зачиню двері за собою
І в струях сліз омию руки.|3=|4=}}
* «За честь і волю» (1923),
* «До сонця» (1941) — увійшли поезії, написані в 1899—1941 роках,
| |||