Карманський Петро Сильвестрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 54:
== Творчість ==
Про свою творчість сам П. Карманський пише так:
Про свою творчість сам П. Карманський пише так: [quote]"Складати вірші я почав ще у 3-ій клясі гімназії, йдучи за наказом внутрішньої потреби. Писа по-український й по-польськи, мало що тямлячи суть поезії. Рівномірно з тим розвився мій погляд на світ, дякуючи читаному на українській, відтак польській, а врешті німецькій мові. Зразу я захоплювався романтичною, політичною польською поезією А. Міцкевича, І. Красінського, Ю. Словацького; пізніше став формувати мене дух поезії Г. Гайне, Ф. Міллера і Й. В, Гете та песимізм філософа Шопенгауера. А враз виховувала мене лектура українського письменства (І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко та поезія Т.Шевченка<…>"[/quote]▼
▲
=== "З теки самоубийця" (1899) ===
Починає П. Карманский свою діяльність книжкою «З теки самоубийця» (1899) – поетичним романом на зразок Гете – «Страждання молодого Вертера. Далі пише «Ой люлі, смутку», «Пливем по морі тьми». Таким чином, однією з рис поетики Карманьского є песимізм. Майже у кожному вірші відповідна лексика: смуток, сум, біль, туга, журба, рани, турбота, тривога, горе і т.д. «Ридання» трапляються навіть там, де їх, здається, не має бути:
''Ти спиш, моя кохана? Збудись! Задума ночі,''
''І шепіт хвиль, і квіти – усе тобі співає.''
''Проснися, біла пташко! Розкрий солодкі очі''
''І слухай! Край порога моя любов ридає''
Такий песимізм у творчості поміж іншим пояснюється становищем на Галичині кінця ХІХ – початку ХХ століття та м’якою, вразливою, «з нахилом до самотнього життя на лоні природи» з «мізантропією», «відчуванням якоїсь кривди» (вислови самого П. Карманського).важливу роль відіграли і улюблені книжки поета: поезії Леопарді, Бодлера, лірика Е. По.
Автор поетичних збірок:
| |||