Історія українського війська: відмінності між версіями

На початковому етапі [[східні слов'яни|східнослов'янської]] цивілізації воєнна організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та воєнне спорядження, забезпечував охорону осель і городищ від ворогів. Керував воями в бою [[воєвода]] або [[князь]]. Давньослов'янське військо мало примітивну організацію, просту зброю, слабку дисципліну, а тому часто програвало бої готам ([[IV]] ст.). Разом з тим слов'янські воївоїни дивували світ своєю сміливістю, силою, кмітливістю. Значний вплив на становлення і розвиток слов'янського війська мали нормани (варяги). Згідно з «[[Повість врем'яних літ|Повістю минулих літ]]» норманська династія розпочинається з князя [[Рюрик]]а, який об'єднав [[Київ]] і [[Новгород]]. Варяги складали незначну частину слов'янського війська і служили в ньому до середини [[XI століття]]. За цей час вони впровадили в українське військо досконалішу зброю та облаштунок (панцирі, металеві лаштунки на тіло, шолом на голову, довгий щит, меч, спис) і військове мистецтво (висока дисципліна, упорядкування війська, взаємовиручка в бою).