|
|сторінки=361–385
|isbn=
}}</ref>. Північні береги, починаючи від [[Приозерськ]]а на заході до {{Не перекладено|Піткяранта|Піткяранти|ru|Питкяранта}} на сході, здебільшого високі, скелясті, сильно порізані, утворюють численні півострови і вузькі затоки ([[фіорд]]и і [[шхери]]), а також дрібні острови, розділені протоками. Південні береги низькі, слабко порізані, підтоплювані через неотектонічний субмеридіональнийсубмеридіанальний перекіс озера<ref name="СПб Енциклопедія"/><ref name="Ленінградська область"/>. Узбережжя тут рясніє [[Мілина|мілинами]], кам'янистими [[Риф (геологія)|рифами]] і [[Мілина|банками]]<ref name="Коневець і Ладозьке озеро">[http://www.konevets.spb.ru /article.php?article=20090125161825 Коневець і Ладозьке озеро]{{ref-ru}}</ref>. У південній половині озера — три великих затоки: {{Не перекладено|Свірська губа (Ладозьке озеро)|Свірська|ru|Свирская губа (Ладожское озеро)}}, Волховська і Шліссельбурзька губи<ref name="Кисловський С.В."/>. Східний берег порізаний слабко, в нього вдаються дві затоки — Лункуланлахті і Уксунлахті, відгороджених з боку озера одним з найбільших островів Ладоги — Мантсінсаарі. Тут зустрічаються широкі піщані [[пляж]]і. Західний берег ще менш порізаний. Він поріс густим [[Мішаний ліс|мішаним лісом]] і чагарниками, що підступають впритул до [[Уріз води|урізу води]], уздовж якого розсипи [[Валуни|валунів]]. Гряди каменів нерідко йдуть від мисів далеко в озеро, утворюючи небезпечні підводні мілини<ref name="Коневець і Ладозьке озеро"/>.
Для рельєфу дна Ладозького озера характерне збільшення глибини з півдня на північ. Глибина змінюється нерівномірно: в північній частині вона коливається від 70 до 230 м, в південній — від 20 до 70 м. Середня глибина озера — 50 м, найбільша — 233 м (на північ від острова {{Не перекладено|Валаам (острів)||ru|Валаам}})<ref name="СПб Енциклопедія"/>. Дно північної частини нерівне, поборознене западинами, а південної частині більш спокійне<ref name="Коневець і Ладозьке озеро"/>. Ладозьке озеро посідає восьме місце серед {{Не перекладено|Список найглибших озер Росії|найглибших озер Росії|ru|Список глубочайших озёр России}}.
|}
Прозорість біля західного узбережжя Ладозького озера 2-2,5 м, біля східного узбережжя 1-21—2 м, у пригирлових ділянках 0,3-03—0,9 м, а до центру озера збільшується до 4,5 м. Найменша прозорість була у Волховській губі (0,5-1 5—1 м), а найбільша — на захід від Валаамських островів (влітку 8-98—9, взимку понад 10 м)<ref name="Калесник С.В."/>. На озері спостерігаються постійні хвилювання. Під час сильних [[Буря|штормів]] вода в ньому «кипить», а хвилі майже суцільно вкриті піною<ref name="Кисловський С.В."/>. У водному режимі характерні згінно-нагінні явища (коливання рівня води на 50-70 см щорічно, максимально до 3 м), [[сейші]] (до 3-4 3—4 м), висота хвиль під час штормів до 6 м. Озеро замерзає в грудні (прибережна частина) — лютому (центральна частина), розкривається в квітні — травні. Центральна частина покривається суцільною кригою лише в дуже суворі зими. Через тривале і сильне зимове охолодження вода в озері і влітку дуже холодна; вона прогрівається тільки в тонкому верхньому шарі і в прибережній смузі. Температурний режим розрізняється в центральній глибоководній частині озера і на узбережжі. Температура води на поверхні в серпні до 24 °C на півдні, 18-20 °C в центрі, біля дна близько 4 °C, взимку під кригою 0-2 °C. Вода прісна і чиста (крім ділянок, забруднених промисловими стоками)<ref name="СПб Енциклопедія"/>, мінеральні речовини і солі розчинені в мізерно малій кількості. Вода належить до [[Гідрокарбонати|гідрокарбонатного]] класу (малий вміст солей [[Кальцій|кальцію]] і [[Магній|магнію]], трохи більше [[Нікель|нікелю]], [[Алюміній|алюмінію]])<ref name="Коневець і Ладозьке озеро"/>.
=== Басейн і острови ===
|
