Вікіпедія

Фідель Кастро: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль, оформлення
м Лапки є зайвими, якщо переносне значення лексеми поширилося, стало зрозумілим без контексту.
Рядок 52:
Формально займав посади [[Прем'єр-міністр|прем'єр-міністра]] Куби ([[1959]]-[[1976]]), першого секретаря [[Комуністична партія Куби|Комуністичної партії Куби]] ([[1965]]-[[2008]]) та голови Державної ради Куби ([[1976]]-[[2008]]). Взяв собі неформальні титули: «''лідер кубинської революції''», «''команданте Фідель''», «''Максимальний лідер''»<ref>{{lang-es|Máximo Líder}}&nbsp;— див. напр.: [https://www.welt.de/politik/gallery136192336/Die-Karriere-des-Maximo-Lider.html Die Karriere des Máximo Lider].{{ref-de}}</ref> та «''Великий Шеф''»<ref>Серед близького оточення&nbsp;— {{lang-es|El Jefe Maximo}}</ref>.
 
Кастро, який соціально походив з багатих землевласників-[[Латифундія|латифундистів]], почав політичну кар'єру у [[1956]] з лівацької критики [[Олігархія|олігархічного]] президента [[Фульхенсіо Батиста|Фульхенсіо Батисти]] і [[США]] та невдалої спроби збройного [[заколот]]у. У [[1959]] прийшов до влади шляхом [[Партизанська війна|партизанської герильї]] проти режиму [[Фульхенсіо Батиста|Батисти]]. Захопив під власний контроль революційний рух в країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки [[Харизма|харизмі]] та [[популізм]]у міг багато годин поспіль тримати народний натовп в стані [[Екзальтація|екзальтації]], виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку [[СРСР]] оголосив себе «[[Марксизм-ленінізм|марксистом-ленінцем]]», встановив на Кубі, як зазначають критики, [[Тоталітаризм|тоталітарний]] [[Репресії|репресивний]] псевдо[[Соціалізм|соціалістичний]] [[Диктатура|диктаторський]] режим<ref name="Trump">[http://www.usatoday.com/story/news/politics/onpolitics/2016/11/26/donald-trump-reacts-fidel-castros-death/94469240/ Trump condemns Castro as 'brutal dictator'].&nbsp;— [[USA Today]], November 26, 2016 {{ref-en}}</ref>.
 
У внутрішній політиці ввів [[Однопартійна система|однопартійну систему]], [[Націоналізація|націоналізував]] господарство, закрив кордони країни, розбудував систему [[Концентраційний табір|концтаборів]] на кшталт радянського [[Гулаг]]у, в які відправляв за щонайменшу спробу політичної критики. Внаслідок майже 50-річного монопольного правління Фіделя Кастро [[Куба]] з однієї з найбільш розвинених в Латинській Америці стала однією з найбідніших країн [[Західна півкуля|західної півкулі]] з хронічною [[Карткова система|картковою системою]] на елементарні продукти споживання. Два мільйони кубинців (з 10&nbsp;млн населення) були змушені податися в еміграцію&nbsp;— з ризиком для життя тікати морем до [[США]].
 
У зовнішній політиці склав військовий пакт з [[СРСР]] та активно займався [[експорт революції|«експортом революції»]]&nbsp;— втручався в громадянські конфлікти у країнах [[Латинська Америка|Латинської Америки]], [[Африка|Африки]] та [[Близький Схід|Близького Сходу]]. Підтримував [[Лівиця|лівацькі]] радикальні рухи, режими та заколоти; при підтримці [[СРСР]] таємно надсилав кубинські війська або спеціальні збройні загони та «радників» у «гарячі точки» планети. Таємно заробляв гроші на [[Контрабанда наркотичних засобів|транзиті наркотиків]] з [[Південна Америка|Південної Америки]] до Флориди ([[США]]).
 
У [[2006]] році за станом здоров'я відійшов від державних справ і передав свої повноваження молодшому братові [[Рауль Кастро|Раулю]]. У [[2008]] офіційно пішов у відставку з усіх посад.
 
У [[СРСР]] Фідель Кастро вважався «не досить правильним» і ортодоксальним «[[марксизм-ленінізм|марксистом-ленінцем]]» та не досить ручним [[Сателіт (політика)|сателітом]] Радянського Союзу серед диктаторів-вождів країн [[Третій світ|Третього світу]]. За межами колишнього [[СРСР]] його вважають політичним та ідеологічним [[Банкрутство|банкрутом]]<ref>[[Німецька хвиля]]: [http://www.dw.com/ru/%D1%83%D0%BC%D0%B5%D1%80-%D0%BB%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D1%80-%D0%BA%D1%83%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9-%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D0%B8%D0%B8-%D1%84%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C-%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE/a-36532471 Умер лидер кубинской революции Фидель Кастро].{{ref-ru}}</ref>, який пережив як підйом [[Утопія|утопії]] міжнародного [[комунізм|комуністичного]] руху, так і його цілком логічний кінець&nbsp;— ідейний та політичний крах «[[Донор (медицина)|донора]]» режиму Кастро&nbsp;— [[СРСР|Радянського Союзу]] та всього «[[Соціалістична країна|табору соціалізму]]».
 
Попри свій «[[марксизм]]» та «[[утопізм]]», Кастро належав до десятки найбагатших правителів світу, поряд з шейхами та королями. З особистим статком в '''$900&nbsp;млн.''' він посідав 7-е місце в списку [[Forbes (журнал) |Forbes]].<ref>[[Forbes (журнал)|Forbes]]: [http://www.forbes.com/2006/05/04/rich-kings-dictators_cz_lk_0504royals.html Fortunes Of Kings, Queens And Dictators].</ref><ref>[http://www.therealcuba.com/?page_id=74 The Real Cuba: Castro the Multimillionaire]</ref>
 
== Біографія ==
Рядок 74:
У [[1945]]–[[1949]] навчання на юридичному факультеті [[Гаванський університет|Гаванського університету]], отримав ступінь доктора права (диплом юриста). У [[1949]] спробував поступити у [[Гарвардський університет]], але невдало. Під час навчання, як згадували його сучасники, Кастро не проявив академічні здібності. Значно більшого успіху він демонстрував у спорті ([[бейсбол]]) та серед дівчат.<ref>див.: Robert E. Quirk. Fidel Castro.&nbsp;— New York and London: W.W. Norton & Company, 1993.&nbsp;— pp. 12–13, 16–19.</ref><ref>Fidel Castro. My Life: A Spoken Autobiography. (with interviewer Ignacio Ramonet).&nbsp;— New York: Scribner, 2009.&nbsp;— p. 68.</ref>
 
У [[1950]]–[[1952]] разом із двома колегами-юристами заснував адвокатську контору, працював адвокатом, водночас займався політикою. Приєднався до лівого крила «Партії Кубинського народу» (так званої «Партії Ортодоксів»), ідеологією якої були погляди [[Хосе Марті]] (1853—1895). В [[1952]] був висунутий від партії «Ортодокси» кандидатом у депутати Національного конгресу Куби. Але вибори не відбулися у зв'язку з державним переворотом.
 
[[26 липня]] [[1953]] очолив збройний напад на військові [[Казарми Монкада|казарми Монкада]] з ціллю спровокувати народне повстання. Напад завершився поразкою. Кастро був заарештований і відданий суду військового трибуналу разом з іншими заколотниками. [[16 жовтня]] [[1953]]&nbsp;р.&nbsp;— виступив на суді зі знаменитою промовою «Історія мене виправдає», в який висунув цілком соціалістичну, але явно немарксистську і некомуністичну програму.
Рядок 89:
;Повернення
 
Група з 82 членів «Руху 26 липня» на чолі з Фіделем Кастро випливла на невеликій моторній яхті «Гранма» з Мексики та [[2 грудня]] [[1956]] висадилася на узбережжі Куби в провінції [[Орьєнте (провінція)|Ор'єнте]]. Через три дні, [[5 грудня]], у першому ж бою з урядовими силами революціонери були частково застрелені, частково розбіглися. Вціліла лише керівне ядро з 12 чоловік з Фіделем на чолі. За два роки цей невеличкий загін, що переховувався в горах [[Сьєрра-Маестра]] і поповнявся більшою мірою з місцевих селян, поступово виріс до повстанської «армії», яка розгорнула [[терор]]истичну війну в країні.
 
;Захоплення влади
 
[[1 січня]] [[1959]] внаслідок втечі президента [[Фульхенсіо Батиста|Батисти]] до влади у Гавані прийшла широка коаліція демократів, національно-соціалістичної парті Куби, комуністичної партії Куби та ін. Кастро, який не був членом жодної з цих партій, вступив у Гавану пізніше на чолі своїх загонів озброєних бойовиків «барбудос», які до втечі Батисти переховувалися у гірських лісах, звідки чинили терор та робили наскоки на урядові сили. Після цього Кастро також приєднався до перемігшої коаліції. У лютому [[1959]] Кастро став прем'єр-міністром коаліційного уряду. Після чого за допомогою своїх бойових «барбудос» почав активно видавлювати з уряду та від влади представників демократичних політичних сил. 17 липня 1959 [[шантаж]]ом та погрозами скинув з посади провідного представника громадського руху опору ліберального президента [[Мануель Уррутія|Мануеля Уррутія]] (1901—1981) та змусив його втікати за кордон.
* У квітні 1959 як прем'єр офіційно відвідав [[США]], був тепло прийнятий [[змі]]. Здійснив візит в офіційний Вашингтон, де характеризував себе як «кубинського націоналіста». Виступав перед студентами у [[Гарвардський університет|Гарварді]], куди не зміг поступити десятьма роками раніш, та ще в кількох американських університетах. Був гаряче прийнятий студентами та академічною громадськістю.
 
Після того як Кремль в кінці січня 1960 схвалив секретну операцію, розроблену в Празі, з постачанням [[Чехословаччина|чеської]] стрілецької зброї на Кубу, Кастро оголосив, що готовий запросити другу на той час людину в СРСР [[Мікоян Анастас Іванович|Анастаса Мікояна]] відвідати Кубу і відкрити в Гавані торгово-культурну виставку СРСР, яка на той час відбувалася у Мексиці. [[4 лютого]] [[1960]] року Фідель особисто вітав Мікояна біля трапу літака. Разом з Фіделем в знак поваги до Мікояна були члени «символічного» уряду, його міністри і справжні правителі&nbsp;— «барбудос».
 
Попри відсутність дипломатичних відносин з СРСР (котрі були розірвані президентом Батистою у [[1952]]), склав з СРСР торговельну угоду та угоду про [[кредит]] об'ємом $100&nbsp;млн. Незабаром ця сума кредиту виросла до $500&nbsp;млн. За цією угодою на Кубу в кредит поставлялася важка зброя&nbsp;— у першу чергу танки, самоходні установки, артилерія ППО, літаки; також харчові продукти та сировина; а також військові інструктори та радники. [[8 травня]] [[1960]] у спільному [[комюніке]] офіційно поновив дипломатичні відносини з СРСР, заявив що: «Фактично ці відносини були відновлені актом визнання урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік Революційного уряду Республіки Куба в січні [[1959]]&nbsp;р.»
 
[[16 квітня]] [[1961]], через два роки після подій, Кастро заявив про [[Соціалізм|«соціалістичний»]] характер «кубинської революції».
 
З жовтня [[1965]]&nbsp;р.&nbsp;— перший секретар ЦК [[Комуністична партія Куби|Компартії Куби]].
Рядок 118:
У жовтні [[2012]] він переніс [[інсульт]] і перестав впізнавати людей, а також почав відчувати проблеми з вимовою. Однак уряд Куби і родичі Кастро спростовували ці відомості<ref>[http://www.rbc.ru/society/19/10/2012/5703fe519a7947fcbd4419ff Фідель Кастро переніс важкий приступ]</ref>.
 
У квітні 2016 виступив з промовою на VII з'їзді Комуністичної партії Куби. 13 серпня 2016 року на Кубі широко пройшло святкування 90-річчя «команданте», а сам він увечері був присутній в театрі імені Карла Маркса.
 
* Помер [[25 листопада]] [[2016]] через важке захворювання кишківника<ref>[http://n4k.ru/main/57802-umer-fidel-kastro.html Помер Фідель Кастро]</ref>. Про це повідомив голова Державної ради і Ради міністрів Рауль Кастро в ефірі державного телебачення: «Я тут, щоб повідомити нашому народу, нашим друзям в Америці і світі, що сьогодні, 25 листопада 2016 року, о 22:29 помер головнокомандувач Кубинської революції Фідель Кастро». Як заявив Рауль, відповідно до волі покійного «його останки будуть кремовані»<ref>[http://tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/3815794 Помер Фідель Кастро]</ref>
Рядок 131:
Принципи зовнішньої політики Кастро:
* [[Антиамериканізм]]
* «[[Експорт революції]]»
 
== Внутрішня політика ==
Рядок 166:
* мати: Ліна Рус Гонсалес (1903—1963)
Брати і сестри:
* сестра&nbsp;— Ангела «(Ангеліта») Кастро (Ангела Марія Кастро Рус, 1923—2012);
* брат&nbsp;— Рамон Кастро (Рамон Еусебіо Кастро Рус, 1924—2016), заступник голови Національних зборів;
* брат&nbsp;— [[Рауль Кастро]] (Рауль Модесто Кастро Рус, нар. 1931);
* сестра&nbsp;— Хуана («Хуаніта») Кастро (нар. 1933), у [[1964]] році втекла з Куби до [[США]], противниця диктаторського режиму братів Кастро;
* сестра&nbsp;— Емма Кастро (Емма де ла Концепсіон Кастро Рус, 1935-);
* сестра&nbsp;— Аугуста («Аугустіна») Кастро (Аугуста дель Кармен Кастро Рус, 1938-);
 
'''Фідель Кастро''' був офіційно двічі одружений.
Крім того, Кастро мав безліч любовних зв'язків «на стороні», які закінчувалися народженням позашлюбних дітей. Двох з таких дітей Фідель офіційно визнав своїми.
* дружина (1948—1954)&nbsp;— Мірта Діас-Баларт де Нуньєс;
** син&nbsp;— Фідель («Фіделіто») Кастро Діас-Баларт, мол. (нар. 1.09.1949) голова Атомного агентства Куби (1980—1992);
* подруга&nbsp;— Наталія («Наті») Ревуельта (нар. 1925);
** дочка&nbsp;— Аліна Фернандес (нар. 1956) переселилася до США і стала противницею диктаторського режиму батька;
* подруга&nbsp;— Марія Лаборде;
** син&nbsp;— Хорге Ангель (нар. 1956);
* подруга&nbsp;— Мікаела Кардосо;
** дочка&nbsp;— Франциска («Панчіта») Пупо (нар. 1956);
* дружина&nbsp;— Далія Сото дель Вальє Хорге;
** сини&nbsp;— Ангель, Мігель, Алехандро, Рікардо, Алекс;
Рядок 193:
* Фідель Кастро увійшов до [[Книга рекордів Гіннеса|Книги рекордів Гіннеса]] як найбільш полум'яний оратор&nbsp;— його промова перед ООН 29 вересня 1960 року тривала 4 години 29 хвилин. За інформацією Агентства [[Рейтер|''Reuters'']], найдовша промова Кастро була виголошена на Третьому з'їзді Кубинської Комуністичної Партії в 1986 році і тривала 7 годин і 10 хвилин.
* За роки правління Кастро з Куби тільки до США втекло 1 мільйон 300 тисяч громадян Куби. А всього були змушені нелегально емігрувати понад 2 мільйони, при сучасному населені Куби 11,165&nbsp;млн. (при приході до влади Кастро населення Куби дорівнювало 10&nbsp;млн.)
* Кастро оголосив Кубу «атеїстичною державою». Незважаючи на це, сам він відвідав Папу Римського [[Іван Павло II|Івана-Павла ІІ]] у Ватикані (1996), Папу [[Бенедикт XVI|Бенедикта XVI]] (2012) та Папу Римського [[Бенедикт XVI|Бенедикта]] (2015).
* Фідель Кастро зіграв як мінімум у двох американських фільмах, включаючи досить відому свого часу «Школу русалок».
* Фідель Кастро був затятим курцем&nbsp;— його образ з незмінною гаванської сигарою в роті став класичним. Однак наприкінці 1986 року Фідель кинув курити через погіршення стану здоров'я.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фідель_Кастро