Черняхівська культура: відмінності між версіями

'''Черняхі́вська культу́ра'''&nbsp;— [[археологічна культура]], яка існувала в [[100]]–[[500]] роках нашої ери. Поширена на території [[лісостеп|лісостепової]] України між [[Сіверський Донець|Сіверським Донцем]] на сході та [[Дністер|Дністром]], [[Прут]]ом і вздовж [[Буг]]у на заході, а також на південному сході [[Польща|Польщі]], у [[Чехія|Чехії]], [[Словаччина|Словаччині]], [[Угорщина|Угорщині]], [[Румунія|Румунії]], [[Болгарія|Болгарії]]. Деякі [[історик]]и (зокрема, [[Пауль Райнеке]]) пов'язують її із [[Держава|державою]] [[готи|готів]] ([[Оюм]]). Окремі археологи співвідносять її з [[Готи|племенами готів]], описаних істориком [[Йордан (історик)|Йорданом]], сучасні антропологи зауважують ідентичність з [[Поляни (східні)|полянами]]<ref>[http://litopys.org.ua/segeda/se02.htm Сегеда Сергій. Антропологія К.: Либідь, 2001. — 336 с. ISBN 966-06-0165-4. ]</ref>.

 

Перші старожитності ''черняхівської культури'' були відкриті для науки практично одночасно у різних країнах. У 1899 р. та 1901&nbsp;р. у селі [[Ромашки (Рокитнянський район)|Ромашки]], та у 1900&nbsp;р. у селі [[Черняхів (Кагарлицький район)|Черняхів]] [[Київська губернія|Київської губернії]] [[Хвойка Вікентій В'ячеславович|Вікентій Хвойка]] провів розкопки «полів поховань», друге з яких і дало назву типу пам'яток. У 1898—1899&nbsp;рр. польський [[археолог]] [[Карел Гадачек|К. Гадачек]] розкопав поселення [[Неслухів]] у верхів'ях [[Західний Буг|Західного Бугу]]. Невдовзі, у 1903&nbsp;р., І. Ковач дослідив могильник Марошсентана (сучасна назва [[Синтана-де-Муреш]]) у [[Трансільванія|Трансільванії]].

 

Найдавнішою пам'яткою черняхівської культури на півдні України, є могильник [[Каборга]], розташований на березі [[Березанський лиман|Березанського лиману]], біля села [[Осетрівка]] [[Очаківський район|Очаківського району]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]].

 

 

Всі дослідники черняхівської культури зазначають наявність спільних рис, властивих її носіям: розвинуту [[Економіка|економіку]], основою якої були [[землеробство]] та [[ремісництво]]; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм кераміки<ref>{{Cite web|url=http://klyuch.com.ua/articles/history/chernyakhivska-keramika/|title=«Черняхівська кераміка»|last=Старенький|first=Ігор|date=2017-10-07|website=Кам’янецький часопис КлюЧ.|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах річок та струмків; поширення безкурганних могильників. Утім існували й місцеві особливості&nbsp;— в поховальному обряді, [[кераміка|кераміці]], житлобудівництві, що дало підстави виділити три локальні групи черняхівських пам'яток, пов'язані з певними регіонами: Північно-Західним [[Північне Причорномор'я|Причорномор'ям]], межиріччям [[Дністер|Дністра]], [[Прут]]у й [[Дунай|Дунаю]], лісостеповою зоною України ([[Баран Володимир Данилович|В. Баран]]).

 

Спробуємо на підставі групових морфологічних характеристик з'ясувати роль окремих етнічних компонентів, з яких склався строкатий конгломерат черняхівської людності. Почнемо з [[Готи|готів]], стосовно котрих в історично-археологічній літературі віддавна точаться гострі суперечки.

 

За фольклорною традицією, готи&nbsp;— це вихідці з [[Ґотланд|о. Ґотланд]] у [[Балтійське море|Балтійському морі]]. Наприкінці І тис. до н.&nbsp;е. вони з якихось причин залишили свою батьківщину й переселилися до Південної [[Балтія|Балтії]].