Вікіпедія

Гаптування: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
м оформлення
Рядок 1:
{{вікіфікувати|дата=серпень 2016}}
'''Гаптування''' — шитво золотими та срібними нитками ([[канитель|канителлю]], а також вишита золотими або срібними нитками річ.
'''Гаптування''' – шитво золотими та срібними нитками, для виготовлення яких тоненьким металевим дротиком обвивали жовту нитку під “золото”, а білу під “срібло”. Також — вишита золотими або срібними нитками річ. Окрім таких ниток, виготовляли і сканні нитки, коли золотою ниткою перевивали зелені, рожево-червоні або чорні нитки шовку, срібною – блакитні нитки. Це поєднання давало цікаві кольорові ефекти з переливами золота та срібла. Техніка вишивання полягала в тому, що металеві нитки прикріплювались, тобто пришивались на поверхню тканини шовковими нитками – “у прикріп”. Для того, щоб створити рельєфність вишивки, під металеві нитки підкладали м’які матеріали (вату, тасьму) або тверді (картон). Таке художнє шитво майстрині виконували по атласних, оксамитових, парчевих, шовкових тканинах. Золотна вишивка доповнювалась різнокольоровою гамою шовкових ниток, перлами та коштовним камінням.Гаптування має дуже давні корені, про що свідчать численні археологічні знахідки решток золотного шитва з розкопок курганів скітської та сарматської доби. Високого рівня воно досягло вже за часів Київської Русі (ІХ-ХІІІ століття). Про золотне шитво згадується в літописних джерелах, оздоблений ним одяг бачимо на мініатюрах та храмових фресках. Багато решток вишивок знайдено під час археологічних розкопок в Софіївському соборі у Києві, в Білогородці, старому Галичі, Шаргороді, Чернігові, Переяславі та інших містах України. В зображеннях тут фігурують образи святих, релігійні сюжети, типові для цього часу, мотиви фантастичних птахів, левів, гепардів. В орнаментах зустрічаються геометричні мотиви: зірочки-розетки, трилисники; звірині: дракони, грифони; рослинні: зображення квіток, винограду, стилізованих дерев, стебел, листків. Майстрині обшивали золотними нитками одяг князів, бояр та священнослужителів.▼
 
▲'''Гаптування'''Для –виготовлення шитвоканителі золотими та срібними нитками, для виготовлення яких(сухозлітки) тоненьким металевим дротиком обвивали жовту нитку під “золото”«золото», а білу під “срібло”. Також — вишита золотими або срібними нитками річ«срібло». Окрім таких ниток, виготовляли і сканні нитки, коли золотою ниткою перевивали зелені, рожево-червоні або чорні нитки шовку, срібною – — блакитні нитки. Це поєднання давало цікаві кольорові ефекти з переливами золота та срібла. Техніка вишивання полягала в тому, що металеві нитки прикріплювались, тобто пришивались на поверхню тканини шовковими нитками — – “у«у прикріп”прикріп». Для того, щоб створити рельєфність вишивки, під металеві нитки підкладали м’якім'які матеріали (вату, тасьму) або тверді (картон). Таке художнє шитво майстрині виконували по атласних, оксамитових, парчевих, шовкових тканинах. Золотна вишивка доповнювалась різнокольоровою гамою шовкових ниток, перлами та коштовним камінням. Гаптування має дуже давні корені, про що свідчать численні археологічні знахідки решток золотного шитва з розкопок курганів скітськоїскіфської та сарматської доби. Високого рівня воно досягло вже за часів Київської Русі (ІХ-ХІІІ століття). Про золотне шитво згадується в літописних джерелах, оздоблений ним одяг бачимо на мініатюрах та храмових фресках. Багато решток вишивок знайдено під час археологічних розкопок в Софіївському соборі у Києві, в Білогородці, старому Галичі, Шаргороді, Чернігові, Переяславі та інших містах України. В зображеннях тут фігурують образи святих, релігійні сюжети, типові для цього часу, мотиви фантастичних птахів, левів, гепардів. В орнаментах зустрічаються геометричні мотиви: зірочки-розетки, трилисники; звірині: дракони, грифони; рослинні: зображення квіток, винограду, стилізованих дерев, стебел, листків. Майстрині обшивали золотними нитками одяг князів, бояр та священнослужителів.
“Зронив (князь) жемчужну душу із хороброго тіла через золоте ожереліє”, – мовиться в “Слові о полку Ігоревім”. “Опліччям” або “ожерелієм” називався круглий та квадратний виріз князівської сорочки, що облягав плечі й шию і прикрашався узорами золотного гаптування та коштовним камінням.▼
 
▲“Зронив«Зронив (князь) жемчужну душу із хороброго тіла через золоте ожереліє”ожереліє», – — мовиться в “Слові«Слові о полку Ігоревім”Ігоревім». “Опліччям”«Опліччям» або “ожерелієм”«ожерелієм» називався круглий та квадратний виріз князівської сорочки, що облягав плечі й шию і прикрашався узорами золотного гаптування та коштовним камінням.
 
Крім виробів золотного шитва, які високо цінувались і зберігались у соборах, літописи згадують і тих, хто створював їх. Так, у [[XI]] столітті Анна-Янка, сестра [[Володимир Мономах|Володимира Мономаха]], дочка великого князя Всеволода «из грек», яка прийняла постриг у створеному її батьком Андріївському монастирі в Києві, організувала школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. Анна, дружина Рюрика Ростиславовича, вишивала для своєї родини і для оздоблення церков: «Сама прилєжала трудамъ и рукодєлиємъ швєниєм золотом и сєрєбром, яко для сєбя и дєтєй своих, пачє жє для монастыря Выдубєцкого». У княжих родинах жінки захоплювалися гаптуванням і шитвом коштовним камінням і перлами. Використовуючи працю й інших жінок, вони створювали власні майстерні. Така князівська майстерня відома за часів Андрія Боголюбського.
Рядок 10 ⟶ 12:
Одяг янголів вирішено на зіставленні золота і срібла. Саме їхня мінлива гра, переливи блиску відіграють головну роль у художньому вирішенні образів у цілому. Особливий інтерес становить фігура святого Григорія, яка найкраще збереглася. Постать має легкі, граціозні пропорції, обличчя вишите світлим шовком з яскравим виділенням червоним шовком губ, з чітким підкресленням лінії брів, що майже під прямим кутом переходять до лінії носа. Бганки одягу персонажів підкреслено тонкими лініями, які відтворюють рух тканини, що надає їм чіткості і графічності. Лаконізм силуетів, їхня виразність, граціозність і артистизм володіння лінією виявляють широку освіченість майстринь, високу їхню професійну підготовку, глибоку обізнаність як з іконописом, так і з найкращими досягненнями галтувального мистецтва в цілому.
 
Вже в [[XIV]]-–[[XVII]]  ст. золотне шитво знову широко входить в побут вищої верхівки суспільства, а сюжетне шитво релігійного характеру – — плащаниці, пелени, фелоні, покрівці, палиці, підризники та інше, на яких зображувались постаті святих та біблійні сцени – — використовувалось в декоративному оздобленні храмів, літургійній службі та в одязі духівництва. Гаптування цього часу розвивалось у стилістично-художній єдності з мистецтвом іконопису, стінопису та гравюри.
 
Шедевром українського гаптування вважається так званий золочівський фелон [[XV]]  ст. – — верхнє вбрання священиків – — із Національного музею у Львові, який наслідує традиції золотного шитва ХІІ століття. Робота характеризується застосуванням різноманітних швів гаптування, віртуозним технічним виконанням, витонченими пропорціями постатей.
 
Друга половина XVII століття - — початок XVIII століття – — період гетьманщини в Україні, час формування національної свідомості, коли особливого розвитку набуло будівництво церков, опікування монастирями, друкарством, наукою, мистецькими школами. Центром відродження української культури стає Київ. При Вознесенському, Печерському, Києво-Йорданському та Флорівському монастирях були створені в цей час великі осередки золотного гаптування, серед яких провідне місце належало Києво-Вознесенському жіночому монастирю, очолюваному в кінці XVII століття ігуменею Марією Магдаленою Мазепою — – матір’юматір'ю гетьмана Івана Мазепи. Майже сто черниць цього монастиря досконало володіли вишивкою, тут робили найвідповідальніші й найкоштовніші замовлення як для Києво-Печерської лаври, так і для інших монастирів та церков України.
 
Великі соціально-культурні потреби суспільства сприяли розквіту мистецтва гаптування та спонукали до виникнення цехів. У [[1658]] році великий гаптарський цех було відкрито у [[Львів|Львові]]. В цей період були створені видатні пам’яткипам'ятки літургійного шитва, в якому започатковуються художні риси українського бароко. Яскравим зразком мистецького виконання є пелена [[1689]] року з колекції музею [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]], на якій тонко зображено постаті Христа, Богоматері, Іоанна Богослова, у виразі їхніх облич передано спокійність, вірність своїм переконанням. Пелену – — прямокутний покров – — використовують для покриття престолів, святих дарів, часто вона знаменує плащаницю. На іншій роботі – — палиці “Богоматір«Богоматір дарує ікону”ікону» кінця [[XVII]] століття]] з колекції цього ж музею – — в центрі зображено Богоматір з янголами, праворуч – — Антонія та Феодосія Печерських, ліворуч – — групу людей в українському національному вбранні, серед яких – — гетьман Мазепа з чудотворною іконою в руках та його матір, ігуменя Вознесенського монастиря.
 
У [[XVIII]]-–[[XIX століття]] століттяхх церковне золотне шитво досягає особливо великої слави. В музеях України зберігається багато шедеврів цього часу, виконаних в стилі бароко, із застосуванням багатоколірної гами, з зображеннями архітектурних та пейзажних сюжетів, майстерно виконаних портретів історичних та знатних осіб, цікавих побутових зразків.
 
У [[ХХ]] столітті давньоукраїнське самобутнє мистецтво золотного гаптування, у зв’язкузв'язку з бурхливими катаклізмами історії та антирелігійної боротьби, занепадає. І лише на рубежі віків, в час сучасного відродження української державності, свідомості та віри, спонукає повернення до своїх культурно-мистецьких традицій та відродження їх минулої слави.
 
== Посилання ==
* [http://gioconda.livejournal.com/282525.html Вишивка козацької старшини XVII-XVIII XVII—XVIII ст. Гаптування]
* [http://www.ukrajinci.hu/arhiv/hromada_59_ua/mestectvo/hapt.htm Мистецтво гаптування]
* [http://www.ukrajinci.hu/oldal.php?style=cikk&id=144 Мистецтво гаптування – — шитво золотими та срібними нитками]
* [http://udap.com.ua/information/276-2012-01-29-02-16-47.html Золоте гаптування Київської Русі]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гаптування