Великий Новгород: відмінності між версіями

Новгород, що виник серед боліт на вологому ґрунті, характеризується феноменальним ступенем збереження своїх старожитностей, а завдяки особливостям забудови має надзвичайно чітку стратиграфію культурного шару<ref name="Yanin"> [http://russiancity.ru/books/b39.htm Янин В. Л., Алешковский М.X. Происхождение Новгорода (к постановке проблемы) // История СССР, №&nbsp;2, М. —Л., 1971.— С. 32-61.] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://esoserver.narod.ru/dr_novg0.htm Колчин Б. А., Янин В. Л., Ямщиков&nbsp;С.&nbsp;В. Древний Новгород. Прикладное искусство и археология. М.: Искусство, 1985.] {{ref-ru}}</ref>. Археологічні дослідження з кінця XIX&nbsp;ст. (систематичні з 1932 року), що проведені на більш ніж 50 ділянках та площі понад 30000 м², розташованих як у центрі, так і на периферії Новгорода (в межах його валів), виявили тільки на двох з них (Неревському і [[Троїцький розкоп|Троїцькому розкопах]]) шари, що датуються серединою X&nbsp;ст.<ref>[http://www.oifn-program.ru/files/otchety/final/nosov.pdf Культурные взаимодействия славян, финнов и скандинавов в Приильменье в конце I тыс. н.э. Итоговый отчет о работе по программе фундаментальных исследований (2009—2011 гг..). Науч. руководитель, док. ист. наук, чл.-корр. РАН Е.&nbsp;Н.&nbsp;Носов.&nbsp;— С. 6-7.] {{ref-ru}}</ref>. Це засвідчило існування в межах майбутнього Новгорода у Х ст. декількох окремих невеликих поселень, розділених пустопорожніми просторами. На іншій території, частина якої розташована навіть у центральних районах, життя почалося в XI, XII, а часом і в XIV&nbsp;ст.<ref name="nosov">Носов Е.&nbsp;Н.&nbsp;Новгородская земля: Северное Приильменье и Поволховье // [http://ru.scribd.com/doc/137322517/Макаров-Н-А-отв-ред-Русь-в-IX–X-веках-археол-панорама-2012 Русь в IX—XI веках: археологическая панорама / Ин-т археологии РАН; отв. ред. Н.&nbsp;А.&nbsp;Макаров.&nbsp;— Москва; Вологда: Древности Севера, 2012.]&nbsp;— C. 118—119. {{ref-ru}}</ref><ref>«…на території власне Новгорода шари Х ст. представлені лише на декількох розкопах, причому відносяться вони переважно до другої половини-кінця Х ст.»<br/> Носов Е.&nbsp;Н.&nbsp;Тридцать лет раскопок Городища: итоги и перспективы // У истоков русской государственности. Историко-археологический сборник.&nbsp;— Санкт-Петербург, 2007.&nbsp;— С. 28. {{ref-ru}}</ref>. Припускають, що найдавніші поселення, на основі яких формувався город, називалися [[Славенський кінець|Славно]] або Холм-город, [[Людин кінець|Людин]] і [[Неревський кінець|Наревський]]<ref>Янин&nbsp;В.&nbsp;Л. Очерки комплексного источниковедения, Средневековый Новгород. Учебн.пособ.&nbsp;— М.: Высш. шк, 1977.&nbsp;— С. 216—220. {{ref-ru}}</ref><ref name="Yan">Янин В. Л. О начале Новгорода // У истоков русской государственности. Историко-археологический сборник.&nbsp;— Санкт-Петербург, 2007.&nbsp;— С. 210—211. {{ref-ru}}</ref>. Об'єднання цієї рихлої доміської структури в «город» відбулося поступово на рубежі Х-XI&nbsp;ст. навколо загальноміського храму і єпископського двору. Будівництво Дитинця (кремля) і кам'яного Софійського собору в середині ХI&nbsp;ст. завершило цей процес<ref name="nosov">Носов Е.&nbsp;Н.&nbsp;Новгородская земля: Северное Приильменье и Поволховье // [http://ru.scribd.com/doc/137322517/Макаров-Н-А-отв-ред-Русь-в-IX–X-веках-археол-панорама-2012 Русь в IX—XI веках: археологическая панорама / Ин-т археологии РАН; отв. ред. Н.&nbsp;А.&nbsp;Макаров.&nbsp;— Москва; Вологда: Древности Севера, 2012.]&nbsp;— C. 118—119. {{ref-ru}}</ref>.