Буковинський крайовий сейм: відмінності між версіями

'''Буковинський крайови́й сейм''' ({{lang-de|Bukowiner Landtag}})  — представницько-законодавчий орган [[Коронна земля|коронного краю]] [[Буковина (герцогство)|Герцогства Буковина]].

«[[Весна народів]]», яка прокотилася [[Австрійська імперія|Австрійською імперією]] в 1848–18491848—1849 роках, спричинила створення нових конституцій для народів, які жили на території монархії. У конституціях були статті про скликання провінційних сеймів на засадах виборчого права, проте цісарський патент від 31 грудня 1851 призупинив чинність конституції.<br />

Поразка [[Австрійська імперія|Австрії]] у війні з [[П'ємонт]]ом і [[Франція|Францією]] 1859 року, внаслідок чого було втрачено більшість володінь у північній Італії, похитнула авторитет монарха Франца-Йосифа I як усередині імперії, так і за її межами. Щоб задобрити опозицію та національні рухи всередині держави імператор Франц-Йосиф I своїм дипломом від 20 жовтня 1860 року оголосив про відновлення конституції, скликання загальнодержавного парламенту та провінційних сеймів. У неугорській частині імперії права на власні сейми отримали 17 земель. Зокрема й [[Коронна земля|коронний край]] [[Буковина (герцогство)|Герцогство Буковина]]. [[26 лютого]] [[1861]] року цісар санкціонував новий проєкт конституції, який надавав сеймам ще ширші [[повноваження]], ніж попередній проєкт. Тогож року Буковинський сейм розпочав роботу у місті [[Чернівці]]. Перша сесія '''Буковинського крайового сейму І скликання''' розпочалася [[6 квітня]] [[1861]] року.

Перші скликання сейм працював в приміщенні [[Чернівецький міський магістрат|магістрату]]. [[1875]]-го року в Чернівцях було завершено спорудження «Будинку крайового сейму» (сьогодні «Чернівецький палац дітей та юнацтва», вул. А.Шептицького, 10).<br />

'''Буковинський крайовий сейм''' очолював '''крайовий маршалок''' ({{lang-de|Landeshauptmann}}) Як правило Маршалком ставав один з румунських магнатів, заступником -&nbsp;— [[Митрополит Буковинський|буковинський Митрополит]]. Маршалка і заступників за поданням [[Буковинський крайовий президент|Президента Буковини]] призначав [[Цісар]] із числа послів сейму.

'''Буковинський крайовий сейм''' перших скликань складався з '''30 послів''':<br />

• Митрополит<br />

• 12 представників від сільських громад<br />

• 10 представників від великих землевласників<br />

• 5 представників від міст<br />

• 2 представника від торгової та промислової палат<br />

З [[1875]]-го року -&nbsp;— з '''31 посла'''. Ще одним послом «за посадою» став [[Ректори Чернівецького університету|ректор Чернівецького університету]].

У результаті виборів 1904р1904&nbsp;р. у Буковинському сеймі складалося нове співідношення сил. " [[Вільнодумний союз|Вільнодумці]] " '''17 '''місць, консервативні румуни і вірмено-поляки разом-'''12'''. Крім того, був один депутат від соціал-демократів і один -&nbsp;— нейтральний. Для українських [[Народовці|народовців]] ті вибори принесли здобуття перемоги у двох нових виборчих округах і наявність сталого представника у виділі<ref>Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини XIX -&nbsp;— початку XX &nbsp;ст. –&nbsp;— Чернівці : Золоті литаври, 1999. –&nbsp;— с-279.</ref>.

[[16 жовтня]] [[1909]] року було прийнято принципово новий виборчий закон, який набрав чинності у травні [[1910]]-го р. після санкціонування Цісарем. Відповідно до цього закону '''Буковинський крайовий сейм''' складався з '''63 послів''':<br />

• 23 посла від румунської громади<br />

• 17 послів від української громади<br />

• 10 послів від єврейської громади<br />

• 7 послів від німецької громади<br />

• 6 послів від польської громади<br />

Важливими робочими органами '''Буковинського крайового сейму''' були його постійні '''Комісії''' ({{lang-de|Kommission}}): фінансова, мандатна, правнича, адміністративна, петиційна, шляхова, економічна, депутатської недоторканості тощо. Чисельність комісій була різною. Дозволялось брати участь у роботі кількох комісій.<br />

Активно в комісіях в різні часи працювали й українці. У мандатній комісії [[Степан Смаль-Стоцький]], який у 1904 році займав посаду заступника маршалка, у петиційній -&nbsp;— [[Пігуляк Єротей Григорович|Єротей Пігуляк]], у фінансовій - &nbsp;— Пігуляк та Зубрицький, у адміністративній -&nbsp;— [[Смаль-Стоцький]], [[Микола Василько]], Вольчинський.<br />

Виконавчим органом сейму був '''Буковинський крайовий виділ''' ({{lang-de|Der Bukowiner Landesausschuss}}), створений згідно указу цісаря від [[26 лютого]] [[1861]] &nbsp;р. '''Виділ''' складався з 4-х '''засідателів''' із числа послів сейму та '''Голови крайового виділу''' ('''Маршалок крайового сейму''').<br />

Засідателі обиралися за квотним принципом: від землевласників –&nbsp;— 1, від міст і торгово-промислової палати –&nbsp;— 1, від сільських общин –&nbsp;— 1, від послів сейму –&nbsp;— 1.<br />

Згідно закону від [[26 травня]] [[1910]] &nbsp;р. '''Буковинський крайовий виділ''' складався з 8 засідателів, з числа яких голова призначав двох заступників. На засіданнях сейму з числа депутатів обиралися комітети: фінансовий, адміністративний, транспортний, шкільний, розвитку господарства. Два комітети були постійними: ревізійний і з петицій. Строки повноважень '''Виділу''' збігалися зі строками діяльності сейму –&nbsp;— 6 років.<br />

До функцій '''Буковинського крайового виділу''' входило: управління ресурсами краю, проведення обліку крайових фондів, встановлення належності до дворянства, розміщення жандармських постів, управління річковим господарством, утримання поштових станцій, лікарень, видача стипендій і допомоги з коштів благодійних фондів, ведення справ з особового складу крайових державних установ.<br />

Члени виконкому працювали на постійній основі й отримували платню.<br />

В основу виборчої системи, за якою формувався '''Буковинський крайовий сейм''' до [[1910]]-го р., було покладено станово-майновий принцип. Вибори до крайового сейму були нерівними для різних соціальних груп населення. До того ж, виборче право не було загальним. Усі виборці поділялися на 4 курії (великих землевласників, торгово-промислова палата, великих міст, невеликих міст і сільських громад). У виборах до '''Буковинського крайового сейму''' через високий майновий ценз брало участь тільки близько 9—10 &nbsp;% населення.<br />

Сейм обирався на 6 років. Сесії призначалися цісарем як правило восени. Цісар міг розпустити сейм будь-коли, ще до закінчення строку повноважень.<br />

Компетенція '''Буковинського крайового сейму''' була визначена «Конституцією краю» від [[26 лютого]] [[1861]] &nbsp;р. Так за сеймом було закріплено три групи повноважень:

Повноваження сеймових послів починалися з моменту затвердження їх обрання на спеціальному засіданні першої сесії новообраного крайового сейму та прийняття присяги на вірність цісарю. Посол сейму володів правом голосу з усіх питань, винесених на розгляд сейму чи утвореного ним органу, брати участь у формуванні порядку денного, виступати із заявами від імені своїх виборців, звертатися із запитами до будь-якої урядової установи з подальшим отриманням письмової відповіді.<br />

Черговість розгляду питань порядку денного визначав '''маршалок'''. Для прийняття правочинного рішення необхідна була присутність не менше половини послів. Рівність голосів при голосуванні означала відхилення пропозиції.<br />

Для внесення змін до «Крайового статуту» та «Крайового виборчого закону...закону…» була необхідна присутність 3/4 складу сейму й позитивне голосування 2/3 від присутніх послів.<br />

Будь-яке рішення сейму затверджувалось відповідним міністерством і санкціонувалося цісарем.<br />

Саме завдяки «Вільнодумному союзу» українцям (спільно з представниками єврейської громади) вдалося добитися ухвалення принципово нового виборчого закону (1909-19101909—1910), завдяки якому принцип «станово-майнових курій» при формуванні '''Буковинського сейму,''' замінили на принцип «соціяльно-національних курій». Згідно з цим же законом, на Буковині вперше відбулися вибори на основі загального, прямого й таємного голосування.

1. [http://bukovina.tv/ua/history.html Історія Буковини (австрійський погляд)]<br />

2. [http://www.theorlaw.chnu.edu.ua/component/content/article/44.html ДЕРЖАВНИЙ ЛАД І ПРАВО НА БУКОВИНІ. Никифорак М. В., КНУ ім. Т.Шевченка, Київ-2004]<br />

3. [http://www.archives.gov.ua/Publicat/Guidebooks/Chernivci.pdf Державний архів Чернівецької області. Путівник. Том 1. Фонди дорадянського періоду. Київ-Чернівці, 2006]<br />

4. [http://library.chnu.edu.ua/res//library/elib/visnyk_chnu/visnyk_chnu_2001_0103.pdf Науковий вісник ЧНУ. Випуск 103. Чернівці («Рута») 2001. Никифорак М.&nbsp;В. &nbsp;До питання про порядок роботи та компетенцію Буковинського сейму]<br />

5. Жуковський А. Історія Буковини. Ч. 2.<br />

6. [http://gazeta-bukovyna.cv.ua/archive/03.05.2011/10.html Газета «Буковина» №34№&nbsp;34 (2065)]<br />

7. [http://www.ji.lviv.ua/n56texts/monolatij2.htm Монолатій І. «Буковинська згода» у контексті історії міжетнічних компромісів у Дунайській монархії.]<br />