Батьківщиною [[соняшник]]ау є Північна Америка. Індіанці вживали його як їжу, використовували як ліки, виготовляли барвники. [[Інки]] поклонялися соняшникові як священній квітці. До Європи дикорослий соняшник потрапив із Північної Америки у 1619 році, був завезений іспанцями. Довгий час соняшник вирощували на [[клумба]]х та [[палісад]]никах тільки як декоративну рослину, а майже два століття потому він опинився у Росії. Спершу соняшник був лише окрасою панських [[Садиба|садиб]], пізніше почали лузати його [[насіння]]. Російський академік Севергін писав наприкінці XVIII сторіччя, що із соняшникового насіння, яке є чудовою їжею для папуг, можна добувати олію та готувати каву. Так поступово відкривалися можливості його практичного використання.
