Вікіпедія

Внутрішні Гебриди: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Рядок 1:
{{в роботі}}
{{Група островів
|Назва = Внутрішні Гебриди
Рядок 101 ⟶ 100:
| [[Малл]]
| Mull/''Muile''
| 87  535
| 2800
| Ben More
Рядок 226 ⟶ 225:
 
== Етимологія ==
[[Файл:Blaeu.1654.submap.Ptolemy.Damnij.jpg|міні|„Стара Британія“ як показано на атласі Шотландії [[Віллем Янсзон Блау|Блау]] 1654  р., заснованому на [[Клавдій Птолемей|Птолемеї]].]]
Найбільш рання відома письмова згадка про ці острови з'являється у "Природній„Природній історії"історії“ [[Пліній Старший|Плінія Старшого]], де він зазначає, що існує 30 „Hebudes“. [[Клавдій Птолемей]] через 80 років, бл. 140—150 &nbsp;р.н.&nbsp;е., описував ранішу морську експедицію [[Гней Юлій Агрікола|Агріколи]], посилається на п'ять Ἐβοῦδαι („Eboudai“) („Ebudes“ або „Ebudae“ латиною), тому можливо має на увазі саме Внутрішні Гебриди.<ref name="Breeze">Breeze, David J. „The ancient geography of Scotland“ у Ballin Smith and Banks (2002) pp. 11-13</ref><ref name="Watson">Watson (1926) pp. 40-41</ref> Пліній можливо взяв інформацію у [[Піфей|Піфея]] з [[Марсель|Массілії]], який відвідав Британію між 322 та 285&nbsp;р. до н.&nbsp;е. Можливо, що Птолемей взяв інформацію звідти ж, оскільки інформація Агріколи про західне узбережжя Шотландії є поганої якості<ref name=Breeze/><ref name=Watson/>.
 
Ватсон (1926) зазначає, що значення назви „Eboudai“ у Птолемея невідоме, і що корінь може бути докельтським.<ref>Watson (1926) p. 38</ref>{{Refn|Мюррей (1966) стверджує, що "Ebudae" Птолемея має походження з [[Давньоскандинавська мова|давньоскандинавського]] ''Havbredey'', яке означало "острови на краю моря".<ref>Murray (1966) p. 1</ref> Цю ідею часто повторюють, але твердих доказів на її користь не має.|group=Note}} Інші ранні письмові згадки включають втечу народу [[немед]] з Ірландії до „Домон на Ердомон на північ від Альби“, що згадується у "„''[[Книга захоплень|Lebor Gabála Érenn]]''"“ 12-го ст. Домон, що означає „острів глибокого моря“ стосується Зовнішніх Гебрид, а Ердомон, що означає „на схід поруч з Домоном“, відповідно, -&nbsp;— Внутрішні Гебриди.<ref name=Watson/>
 
Окремі назви островів та поселень на Гебридських островах мають мішане гельське та скандинавське походження.<ref name="MacanT">Mac an Tàilleir (2003) різні сторінки.</ref>
Рядок 236 ⟶ 235:
 
=== Дал Ріада ===
Хоча карта Птолемея позначає різні племена, такі як ''Creones'', які могли жити на Внутрішніх Гебридах у добу давніх римлян, перші письмові записи про життя на островах почалися у 6-му ст. н.&nbsp;е. з записом про заснування королівства [[Дал Ріада]].<ref>Nieke, Margaret R. «Secular„Secular Society from the Iron Age to Dál Riata and the Kingdom of Scots»Scots“ у Omand (2006) ст. 60</ref> Королівство приблизно охоплювало сучасний [[Аргілл-і-Б'ют]] та Лохабер у Шотландії та графство [[Антрім (графство)|Антрім]] в Ірландії.<ref name="OxfordCompanion1">Lynch (2007) ст. 161 162</ref>
[[Файл:St_Martins_Cross_on_Iona.jpg|міні|Високий хрест святого Мартіна на острові [[Йона (острів)|Йона]]]]
В [[Аргілл]]і it воно спочатку складалось з трьох головних [[Рід|кланів]]: клан Лоарна (Cenél Loairn) на півночі та середньому Аргіллі, клан Енгуса (Cenél nÓengusa) на Айлей і [[Габран мак Домангарт|клан Габрана]] (Cenél nGabráin) у [[Кінтайр]]і. Наприкінці 7-го ст. набув впливу четвертий рід, [[Комгалл мак Домангарт|клан Комгалла]] (Cenél Comgaill), який розташовувався у східному Аргіллі.
 
Постать [[Святий Колумба|святого Колумби]] має велике значення для історії Дал Ріада, а заснування ним монастиря на острові [[Йона (острів)|Йона]] зробило Дал Ріада важливим для поширення християнства у північній Британії. Але монастир на Йоні не був унікальним. Абатство острову Лісмор на території клану Лоарна було достатньо важливим, щоб смерть його абатів досить часто записувалась анналах; також з анналів відомі менші монастирі, наприклад на островах Егг, Гінба та Тайрі.<ref>Clancy, Thomas Owen «Church„Church institutions: early medieval»medieval“ у Lynch (2001).</ref>
 
Незалежність королівства скінчилась у [[Доба вікінгів|добу вікінгів]], і воно врешті решт злилося з землями [[Пікти|піктів]] і утворило [[Альба (королівство)|королівство Альба]].
Рядок 248 ⟶ 247:
=== Правління вікінгів ===
{{main|Королівство Островів}}
[[Файл:KellsFol032vChristEnthroned.jpg|міні|Фоліо 32v «„''[[Келлська книга|Келльської книги]]''»“, яку могли створити монахи монастиря на [[Йона (острів)|Йоні]] та перевезли до Ірландії на збереження після неодноразових набігів вікінгів на [[Гебридські острови|Гебриди]].]]
Коли саме вікінги захопили та зайняли Гебридські острови невідомо<ref>Ó Corráin (1998) p. 25</ref> але збереглися записи про набіги вікінгів на Британські острови з 793 року. «Всі„Всі острови Британії»Британії“ були розорені 794 року<ref>Thomson (2008) p. 24-27</ref>, Йона розорена 802 і 806 року.<ref>Woolf (2007) p. 57</ref> У 870 році [[замок Дамбартон]] був осаджений Амлайбом Конунгом та Імаром, «двома„двома королями вікінгів»вікінгів“.<ref>Woolf (2007) p. 109</ref> Тому ймовірно домінування скандинавів на західних берегах Шотландії на той момент вже було суттєвим.<ref>Woolf (2007) p. 115</ref> У 9-му ст. з'являються перші згадки про ''Gallgáedil'' (тобто «іноземних„іноземних гелів»гелів“). Цей термін по різному використовувався у наступні сторіччя на позначення осіб змішаного скандинавсько-кельтського походження та/або культури, яка стала домінуючою у південно-західній Шотландії, частинах Північної Англії та на островах.<ref>Woolf (2007) pp. 253, 296-97</ref>
 
Історія Гебридів початку 10-го ст. маловідома, але існує запис про [[Олав ІІІ (король Дубліна)|Олава мак Сітріка]], який брав участь у [[Битва під Брунанбургом|Битві під Брунанбургом]] 937 року, як короля Островів у бл.941—980&nbsp;рр.<ref name="G4-6">Gregory (1881) pp. 4-6</ref>
 
Важко співвіднести записи ірландських анналів зі скандинавськими джерелами, такими як «„''[[Оркнейська сага]]''»“, але існує ймовірність, що голови кланів вікінгів та гельських (''Gallgáedil'') [[Іварська династія|І Івар]] сперечались за контроль над цим регіоном більшу частину 9-12-го сторіч. У 990 році [[Сігурд Хлодвігсон|Сігурд Дебелий]], граф Окрні, став правителем Гебридів<ref>Hunter (2000) p. 84</ref> та утримував цю позицію до своєї смерті під час Битви при Клонтарфі 1014 року.<ref>Woolf (2007) p. 213</ref> Далі є непевності в історичних даних, але можливо син Сігурда Торфінн Могутній став правителем бл. 1035 року та правив два десятки років до своєї смерті.<ref name="G5">Gregory (1881) p. 5</ref>
 
Наприкінці 12-го сторіччя ірландський вплив на острови став сильним і [[Діармайт мак Майл на м-Бо]], [[Верховний король Ірландії]], став правителем острвоа Мен та Гебридських островів до 1072&nbsp;р.<ref name="D101">Duffy (1992) pp. 100-01</ref> Записи про правителів Гебридів знову непевні до прибуття туди Годреда Крована, якого літописи іменують королем Дубліна та Островів, і який став прабатьком багатьох наступних правителів острова Мен та Островів. Його скинув [[Муйрхертах Ва Бріайн]]; Годред втік на острів Айлей, де помер від чуми 1095&nbsp;р.<ref name="D108">Duffy (1992) p. 108</ref><ref name="D106">Duffy (1992) p. 106</ref><ref name="W2p212">Woolf (2005) p. 212</ref> Рівень впливу на той час [[Клан О'Браєн|клану О'Браєн]] на острови на північ від острова Мен невідомий, але зростання ірландського впливу у цих морях спричинило різкий та рішучий відгук вікінгів Норвегії.
Рядок 260 ⟶ 259:
Другий похід 1102 року був і на саму Ірландію, але король загинув у серпні 1103 року під час битви в Ульстері.<ref name="D110">Duffy (1992) pp. 110-13</ref> Наступним лордом Островів був Лагман Годредсон, а після нього&nbsp;— ряд нащадків Годреда Крована, які (як васали короля Норвегії) правили Гебридами на північ від Арднамурчан наступні 160 років, але їх контроль над південними Внутрішніми Гебридами був втрачений завдяки Сомерледу, самопроголошеному лорду Аргіля.<ref name="G917">Gregory (1881) pp. 9-17</ref><ref name="H104">Hunter (2000) pp. 104</ref>{{Refn|Hunter (2004) зазначає, що "у гельській традиції збереглися та визнаються сучасними вченими в цілому справжніми" твердження про походження Сомерледа від Гофреда мак Фергюса<ref name=H104/>. А Woolf (2005) зазначає, що "всупереч зображення сучасними істориками кланів клану Сомхайрль гельськими націоналістами, які звільняли Острови від скандинавів, досить очевидно з двох суттєвих літописів тринадцятого сторіччя, "''Оркнейської саги''" та "''Хронік королів острова Мен та Островів''", що ранні лідери цього клану бачили себе претендентами на статус лордів Островів на основі їх походження від матері Рагнхілт" і що їх претензія "на королівський статус засновувалась на їх позиції як сегменту І Івар."<ref name=W2p212/>|group=Note}}
 
Певний час Сомерлед правив островом Мен та Гебридами ''in toto'', але загинув 1164 року під час вторгнення на материкову Шотландію.<ref>Gregory (1881) pp. 15-16</ref> Після цього Годред Чорний, внук Годреда Крована, повернув контроль над північними Гебридами, а південні острови були поділені між синами Сомерледа. Його нащадки врешті решт стали відомі як лорди Островів та породили клани [[Клан Макдугалл|Макдугалл]], [[Клан Макдональд|Макдональд]] і Макруарі.<ref>Gregory (1881) pp. 17-19</ref> Однак і за життя Сомерледа, і після шотландські монархи намагались отримати контроль над островами, який мав він та його нащадки. Врешті-решт це привело до вторгнення [[Гокон IV (король Норвегії)|короля Норвегії Гокона IV]]. Після «нічиєї»„нічиєї“ у Битві при Ларгсі Гокон відступив на Оркні, де помер 1263 року. Після цього походу Гебриди та острів Мен і всі права, які норвезька корона «мала„мала там здавна»здавна“ були відступлені королівству Шотландія в результаті Пертського миру 1266 року.<ref>Hunter (2000) pp. 106—111</ref><ref>Barrett (2008) p. 411</ref><ref>[http://www.isle-of-man.com/manxnotebook/manxsoc/msvol04/v3p210.htm «Agreement„Agreement between Magnus IV and Alexander III, 1266»1266“] isleofman.com. Manx Society vols IV, VII & IX. Retrieved 11 January 2011.</ref>
 
=== Клани та правління шотландців ===
Лорди Островів, як вони були вперше записані 1336 року,<ref>Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ у Omand (2006) p. 123</ref> продовжили правити Внутрішніми Гебридами та частиною Західних Хайлендс як васали королів Шотландії до моменту, коли Джон Макдональд, четвертий Лорд Островів, знищив впливове становище родини. За таємним договором з королем Англії [[Едуард IV|Едуардом IV]], укладеним у замку Ардторніш 1462 року, він став вассалом англійської корони. Коли король Шотландії [[Яків III (король Шотландії)|Яків III]] дізнався про цей договір 1476 року, він видав указ про конфіскацію земель Макдональда. Деякі землі були повернуті за обіцянку хорошої поведінки, але Макдональд не зміг контролювати свого сина Енгуса Ога, який переміг його у Битві при Кривавій затоці біля берегів Тоберморі, острів Малл, у 1481 році. Подальше повстання його племінника, Олександра з Лохалша, змусило короля Шотландії Якова IV остаточно забрати землі Макдональдів 1493 року.<ref>Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ in Omand (2006) pp. 135-38</ref>
[[Файл:Floramacdonald2.jpg|ліворуч|міні|Портрет Флори Макдональд роботи Алана Рамсея]]
Найбільш впливовими кланами на острові Скай після завершення доби вікінгів були [[клан Маклауд]], який спочатку базувався у Троттерніш, і клан Макдональд у Сліті. Після розпаду Лордства Островів, як незалежний клан піднявся клан Маккіннон, чиї значні землі на острові Скай зосереджувались довкола Стратхайрд.<ref>{{Cite web|url=http://www.mackinnon.org/mackinnon-short-history.html#Beginnings|title=The Clan Mackinnon: a short history|last=Mackinnon|first=C. R.|year=1958|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100527071109/http://www.mackinnon.org/mackinnon-short-history.html|archivedate=27 May 2010|deadurl=yes|accessdate=30 April 2010}}</ref> Макдональди з Південного Уїста були заклятими ворогами Маклаудів, і спроба перших вбити церковних прихожан у Трампані як помста за попередню різню на Ейг, стала причиною Битви при Спойлін Дайк 1578 &nbsp;р.<ref>[[#Mur66|Murray (1966)]] p. 156.</ref><ref>[http://www.thehendrys.freeserve.co.uk/eigg/eigg.htm "The„The Massacre at Trumpan Church and the subsequent Battle of the Spoiled Dyke"Dyke“]. The Hendry Family. Retrieved 25 May 2008.</ref>
 
Після придушення повстання [[Якобіти|якобітів]] 1745 року, Флора Макдональд прославилась порятунком принца [[Карл Едвард Стюарт|Карла Едварда Стюарта]] від військ [[Ганноверська династія|Ганноверів]]. Оповіді про неї асоціюються з їх втечею через острів Скай і вона похована на Кілмуїр.<ref>[http://www.ambaile.org.uk/en/item/item_photograph.jsp?item_id=12379 „Flora Macdonald's Grave, Kilmuir“] Am Baile. Retrieved 24 October 2009.</ref> [[Семюел Джонсон]] і Джеймс Босвел відвідал її під час їх "„''Подорожі до Західних островів Шотландії''"“ 1773 року, а на її надгробку написані слова Джонсона, що її „Ім'я буде згадуватись в історії, і якщо сміливість та вірність будуть вважатись благородними рисами, то згадуватись з повагою“.<ref>[[#Mur66|Murray (1966)]] pp. 152-4.</ref> Після повстання кланова система була зламана і Гебридські острови стали рядом окремих земельних маєтків.
 
=== Британська доба ===
[[Файл:Clachan_Bridge.jpg|міні|Міст Клахан Телфорда між материковою Шотландією та островом Сейл, також відомий як „Міст через Атлантику“, був збудований 1792 &nbsp;р.<ref>Murray (1977) p. 121</ref>]]
Після укладення Угоди про союз 1707 року Гебриди стали частиною нового [[Королівство Великої Британії|Королівства Великої Британії]], але вірність кланів далекому монарху була не сильною. Суттєва частина мешканців островів підтримали якобіта графа Мар у „15“ і знову у повстанні 1745 року, включно з кланом Маклауд з Данвегана і [[Клан Лівінгстон|Маклі]] з Лісмора.<ref>[https://web.archive.org/web/20110723035627/http://www.castlescotland.net/the-castles/d/dunvegan.html „Dunvegan“] castlescotland.net Retrieved 17 January 2011.</ref><ref>[http://www.clanmclea.co.uk/Donald_Livingstone.htm „Incidents of the Jacobite Risings&nbsp;— Donald Livingstone“] clanmclea.co.uk. Retrieved 17 January 2011.</ref> Наслідки вирішальної [[Битва при Каллодені|Битви при Каллодені]], яка розбила надії якобітів на ресторацію Стюартів, були широко відчуті<ref>[http://www.bbc.co.uk/history/scottishhistory/union/trails_union_culloden.shtml „The Battle of Culloden“] BBC. Retrieved 16 January 2011.</ref> -&nbsp;— стратегією британського уряду стало відділити голів кланів від членів клану та перетворити їх нащадків у англомовних землевласників, чиїм основним занепокоєнням був дохід їх маєтків, а не добробут тих, хто жив на їх землях. Це принесло мир на острови, але у наступному столітті за цей мир була сплачена страшна ціна.<ref>[http://www.highlandclearances.info/clearances/preclearances_cullodenaftermath.htm „Culloden Aftermath“] http://www.highlandclearances.info. Retrieved 16 January 2011.</ref>
 
На початку 19-го сторіччя був час розвитку та зростання населення. Будувались дороги та набережні, індустрія видобутку сланцю стала значним роботодавцем на Ісделі та островах поруч, а будівництво Крінанського та [[Каледонський канал|Каледонського]] каналів і інші інженерні роботи, такі як „Міст через Атлантику“ Телфорда покращили транспортне сполучення з островами.<ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 152-53</ref> Однак вже всередині 19-го сторіччя [[депортація шотландських горців]] зруйнувала багато спільноти у Хайлендс та на Гебридах, коли поселення людей виселяли та заміняли овечими фермами.<ref>Hunter (2000) p. 212</ref> Становище було погіршено занепадом індустрії [[Ламінарієві (порядок)|бурих водоростей]], яка процвітала на островах з 18-го ст. до кінця [[Наполеонівські війни|Наполеонівських воєн]] 1815 &nbsp;р.<ref>Hunter (2000) pp. 247, 262</ref><ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 157-58</ref>. Масштабна еміграція стала ендемією. Так звана „Битва пагорбів"пагорбів“ ({{lang-en|Battle of the Braes}}) була протестом проти заборони доступу до земель та видачі наказів про виселення і стала каталізатором створення комісії Нап'є, яка 1884 року подала звіт про ситуацію у Хайлендс. Сутички продовжувались до прийняття Акту Крофтера 1886 рок.<ref>[http://www.highlandclearances.info/clearances/clearances_battleofthebrae.htm „Battle of the Braes“] highlandclearances.info. Retrieved 29 March 2008.</ref>
[[Файл:Ellenabeich_-_geograph.org.uk_-_95384.jpg|ліворуч|міні|Заповнені морем сланцеві кар'єри на Сейлі (попереду) та Ісдейлі, Сланцеві острови]]
Для мешканців островів, які не виїхали (напр., емігрували), врешті решт виникли нові економічні можливості у вигляді експорту худоби, риболовства та туризму.<ref>Hunter (2000) p. 292, 343</ref>. Тим не менш, населення архіпелагу продовжувало падати наприкінці 19-го і майже все 20-те сторіччя. Населення острова Джура скоротилось з 1300 у 1831р1831&nbsp;р. до менше 250 у 1961р1961&nbsp;р., а острова Малл з 10 600 у 1821р1821&nbsp;р. до менше 3 000 у 1931р1931&nbsp;р.<ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) p. 169</ref><ref>Haswell-Smith (2004) pp. 47, 87</ref>; деякі малі острови були покинуті, серед них острови Трешніш у 1934р1934&nbsp;р., Ханда у 1948р1948&nbsp;р., Ейлін Макаскін у 1880-ті рр.<ref>Haswell-Smith (2004) pp. 57, 99</ref>
 
По мірі економічного покращення, у рому числі заміні традиційних солом'яних чорних будинків на сучасні<ref>[https://web.archive.org/web/20060429142820/http://www.isle-of-lewis.com/history/blackhouses.htm „Blackhouses“]. isle-of-lewis.com Retrieved 17 January 2011.</ref>, а у останні роки -&nbsp;— за сприяння "„[[Highlands and Islands Enterprise]]"“, населення багатьох островів почало зростати після десятиліть падіння.
 
== Транспорт ==
[[Файл:Dubh_artach.jpg|міні|''Маяк Dhu Heartach під час будівництва'', Сем Буг (Sam Bough) (1822—1878)]]
Регулярні [[пором]]ні рейси між Внутрішніми Гебридами та материковою Шотландією існують на різних маршрутах, у т.ч.тому числі з поселень Кінтайру до островів [[Гіа]] та Айлей; з [[Обан]]а до островів Малл, Колл і Тайрі і Колонсей; з Маллейга до островів Армадейл, Скай та Егг, Мак, Рум & Канна; та від Гленелга до Кайл Реа на півострові Сліт, острів Скай.
 
Деякі пороми ходять на Внутрішні Гебриди з інших островів, а також на шляху до Зовнішніх Гебридів з Тарберту, Гарріса та Лохмадді до острова Скай і від Каслбей до Тайрі.<ref>[http://www.calmac.co.uk/Timetables-Fares/timetables.html "Timetables„Timetables and Fares"Fares“] [[Caledonian MacBrayne]]. Retrieved 4 July 2010. {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20101007174923/http://www.calmac.co.uk/Timetables-Fares/timetables.html |date=7 October 2010 }}</ref>
 
Найближчі станції залізниці -&nbsp;— у [[Обан]]і, який має пряме сполучення з [[Глазго]] та від Кайл-оф-Лохалш до [[Інвернесс]]а. Регулярні рейси здійснюються з місцевих аеропортів на островах Скай, Колонсей, Айлей та Тайрі.
 
Архіпелаг відкритий дії вітрів та припливів, тома довкола розташовані численні місця аварій кораблів. [[Маяк]]и допомагають навігації у багатьох місцях.<ref>[http://www.nlb.org.uk/LighthouseLibrary/Main/ „Lighthouse Library“] Northern Lighthouse Board. Retrieved 8 July 2010.</ref>
Маяк Dubh Artach розташований на віддаленому скельному острівці та попереджає кораблі не наближатись до нього та розташованих поруч Торран Рокс. Початково вважалось, що на цьому місці збудувати маяк неможливо, але після втрати пароплава "„''Bussorah''"“ з усією командою (33 людини) на його першому маршруті 1863 року та загибелі 24 кораблів в цих водах у штормі 30–31 грудня 1865 року він був збудований.<ref name="Bath">Bathhurst (2000) pp. 210–35</ref><ref>Stevenson (1872) pp. 4, 6</ref> Неподалік розташований інший віддалений маяк Skerryvore, який є найвищим у Шотландії (висота 48 метрів).<ref name=NLBH>[http://www.nlb.org.uk/historical/faqs.htm#q3 "Historical„Historical Information"Information“] Northern Lighthouse Board. Retrieved 17 January 2008.</ref>
 
== Гельська мова ==
Рядок 294 ⟶ 293:
Зараз на Внутрішніх Гебридах бл. 4 000 носіїв гельської мови або 20&nbsp;% населення.
 
Носії [[Гойдельські мови|гойдельських мов]] були присутні на Внутрішніх Гебридах з часів Колумби або раніше. Сучасний варіант [[Шотландська гельська мова|шотландської гельської]] (''Gàidhlig'') у деяких місцях досить поширений. Однак закон Шотландії про освіту 1872 року призвів до заборони поколінням гельців розмовляти у навчальних закладах рідною мовою і зараз визнаний критичною шкодою для мови; ще у 1930-ті відомі випадки побиття дітей у школах за розмову гельською.<ref>[http://www.simplyscottish.com/readingroom/history/gaelic_education.htm «Gaelic„Gaelic Education After 1872»1872“] simplyscottish.com. Retrieved 28 May 2010.</ref>
 
За даними перепису 2001 року на острові Скай носіями гельської мови були 31&nbsp;% населення (з нерівномірним розподілом по громадах); на Тайрі&nbsp;— 48&nbsp;%, на Лісморі&nbsp;— 29&nbsp;%, Айлей&nbsp;— 24&nbsp;%, Колл&nbsp;— 12&nbsp;%, Джура&nbsp;— 11&nbsp;%, Малл&nbsp;— 13&nbsp;% та Йона&nbsp;— 5&nbsp;%.<ref name="MacT">Mac an Tàilleir, Iain (2004) [http://www.linguae-celticae.org/dateien/Gaelic_1901-2001.ppt ''1901-2001 Gaelic in the Census''] (PowerPoint) Linguae Celticae. Retrieved 1 June 2008.</ref> Ті, хто вивчають шотландську гельску, подорожують з усього світу до "Sabhal„Sabhal Mòr Ostaig"Ostaig“, коледжу шотландської гельської, розташованого на острові Скай.<ref>[https://web.archive.org/web/20060502020016/http://www.smo.uhi.ac.uk/en/colaiste/index.php «Welcome„Welcome to Sabhal Mòr Ostaig»Ostaig“] UHI Millennium Institute. Retrieved 8 March 2008.</ref>
 
Закон Шотландії про гельську мову 2005 року був прийнятий для підтримки збереження мови.<ref name="about">"»[https://web.archive.org/web/20110717185530/http://www.gaidhlig.org.uk/en/the-bord/government/the-gaelic-act.html "The Gaelic Language Act "], Bòrd na Gàidhlig. Retrieved 6 March 2011.</ref>
 
== Острови у мистецтві ==
[[Файл:Scotland-Staffa-Fingals-Cave-1900.jpg|ліворуч|міні|Вхід до [[Фінгалова печера|печери Фінгала]], [[Стаффа]]]]
Пейзажі Гебрид надихали різних музикантів, письменників та художників. "«''Гебриди''"» або "«''[[Фінгалова печера]]''" -»&nbsp;— відома увертюра [[Фелікс Мендельсон|Фелікса Мендельсона]], на яку його надихнуло відвідання печери на острові Стаффа. Сучасні музиканти, які творили про Гебриди, включають [[Ієн Андерсон|Ієна Андерсона]], [[Донован (музикант)|Донована]] та групу [[Runrig]].<ref>[http://www.isbuc.co.uk/People/Donova.php «Donovan»] isbuc.co.uk Retrieved 6 June 2010.</ref><ref>Gough, Jim (30 May 2004) [https://web.archive.org/web/20040607035038/http://www.sundayherald.com/42278 «Anderson swaps fish for his flute»]. Glasgow. ''Sunday Herald''</ref> Пісня [[Енія|Енії]] «Ebudæ» з альбому "«''[[Shepherd Moons]]''"» заснована на традиційній народній пісні, яку жінки островів співали під час одного з етапів виготовлення тканини.<ref>[http://www.pathname.com/enya/shepherd_moons.html#ebudae «Translations for ''Shepherd Moons''»]. http://www.pathname.com. Retrieved 28 December 2010.</ref>
 
Поет Сорлі Маклін народився на острові Расей, про який йдеться у його найбільш відомій поемі "«''Hallaig''"».<ref>[https://www.theguardian.com/books/2002/nov/30/featuresreviews.guardianreview35 «''Hallaig'' Сорлі Макліна, переведена на англ. Сеймусом Хіні»] (30 November 2002) guardian.co.uk Retrieved 27 October 2008.</ref> [[Джордж Орвелл]] написав значну частину знаменитої антиутопії "«''[[1984 (роман)|1984]]''"», коли жив у Барнхіллі на острові Джура<ref>Newton (1995) ст. 96</ref>, а [[Джеймс Баррі]] написав сценарій для [[Пітер Пен (фільм, 1924)|екранізації 1924 року]] "«''Пітер Пен''"» на Ейлін Шона.<ref>[https://web.archive.org/web/20030208103302/http://www.eileanshona.com/island.html «Eilean Shona House»] eileanshona.com. Retrieved 28 December 2010.</ref> [[Кресіда Ковел]], автор "«''[[Як приборкати дракона (серія книг)|Як приборкати дракона]]''"», у дитинстві проводила літні місяці на Внутрішніх Гебридах і зазначила, що вони є «одним з найпрекрасніших місць світу» та «місцем, де ви очікуєте побачити драконів над головою».<ref>«Film based on little island» (5 April 2010) ''Press and Journal''. Aberdeen.</ref>
 
== Дика природа ==
[[Файл:Atlantic_Puffin.jpg|міні|Дорослий [[тупик атлантичний]] (''Fratercula arctica'') у оперенні парування на островах Трешніш.]]
З одного боку, на Гебридах біорізноманіття менше, ніж на материковій Британії, наприклад там зустрічається менше половини видів ссавців<ref>Murray (1973) p. 72</ref> Але там зустрічається багато диких птахів, наприклад [[Деркач (птах)|деркач]], [[гагара червоношия]], [[голуб сизий]], [[мартин трипалий]], [[чистик чорний]], [[тупик атлантичний]], [[Гоголь (птах)|гоголь]], [[беркут]] і [[орлан-білохвіст]]<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] p. 79</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20080513173348/http://www.duntulmcastle.co.uk/skye_wildlife.php "«Trotternish Wildlife"»] Duntulm Castle. Retrieved 25 October 2009.</ref> Останній був відновлений на острові Рум 1975 року і успішно поширився на сусідні острови, у т.ч.тому числі Малл.<ref name=autogenerated1>{{cite news | last = Watson | first = Jeremy | date = 12 October 2006 | title = Sea eagle spreads its wings... | location = Edinburgh | publisher = ''Scotland on Sunday''}}</ref> Також присутня невелика популяція [[Галка червонодзьоба|галки червонодзьобої]], в основному на островах [[Айлей]] і Колонсей.<ref>Benvie (2004) p. 118.</ref>
 
[[Заєць білий]] (який, ймовірно, був відсутній на острові Скай у 18-му ст.) і [[кріль європейський]] зараз присутні у великій кількості; на них полюють [[кіт лісовий]] і [[куниця лісова]].<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] pp. 71-72</ref> [[Олень благородний]] поширений у пагорбах, а [[тев'як]] і [[тюлень звичайний]] присутні у водах біля берегів Шотландії у міжнародно значущих кількостях, мають колонії на Оронсей та островах Трешніш (перший) та у Фірт-оф-Лорн (другий).<ref>[http://www.snh.gov.uk/protecting-scotlands-nature/protected-species/which-and-how/mammals/seal-protection/ «Protected mammals&nbsp;— Seals»]. Scottish Natural Heritage. Retrieved 6 March 2011.</ref><ref>Murray (1973) pp. 96-98</ref> У повноводних прісноводних струмках присутні [[пструг струмковий]], [[лосось атлантичний]] і [[рясоніжка велика]]<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] p. 286</ref><ref>[http://www.trout-salmon-fishing.com/scotland-skye.htm "«Trout Fishing in Scotland: Skye"»] trout-salmon-fishing.com. Retrieved 29 March 2008.</ref>, а у морі зустрічаються [[смугач малий]], [[косатка]], [[акула велетенська]], [[фоценові]] і [[дельфіни]]<ref>{{cite web | url = http://www.snh.org.uk/pdfs/strategy/trends/SNH_Trends_sea.pdf | title = Trends - The Sea | publisher = Scottish Natural Heritage | accessdate = 1 January 2007 | format = PDF}}</ref><ref>[http://www.whalewatchingtrips.co.uk/species.htm "«Species List"»]. http://www.whalewatchingtrips.co.uk. Retrieved 28 December 2010.</ref>, а також [[великий суходільний краб]] і [[Устрицеві|устриці]] (наприклад у протоці Скалпей).<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] p. 84</ref>. У солоних озерах є національно значимі колонії одного з видів мідій і [[Офіури|офіурів]].<ref name="SLBG">[https://web.archive.org/web/20050320224957/http://www.highlandbiodiversity.com/htm/counties/skye_lochalsh/skye_lochalsh.pdf ''Skye & Lochalsh Biodiversity Action Plan''] (2003) (pdf) Skye and Lochalsh Biodiversity Group. Retrieved 29 March 2008.</ref>
 
На островах поширені вересові пустиші, на яких ростуть [[верес звичайний]], ''[[Erica cinerea]]'', ''[[Erica tetralix]]'', [[мірика звичайна]] і [[Костриця (рід)|костриця]], а також різноманітні альпійські та арктичні рослини, у тому числі [[моховинка]] (Sagina) і [[мокричник]].<ref>Slack, Alf "«Flora"» in [[#Slesser70|Slesser (1970)]] pp 45-58</ref>
 
== Коментарі ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Внутрішні_Гебриди