Терське козацьке військо: відмінності між версіями

 

== Історія до 1917 ==

Більшість кавказьких горців відмовлялась прийняти російське поневолення в XVIII і XIX сторіччі. Їх тактика включала партизанські набіги на російські конвої і укріплення, регулярна армія була не в змозі вирішити проблему підкорення горців. Тому [[Росія|російський уряд]] передав козакам зобов'язання охороняти кордон і впроваджувати російську владу на гірські народи. Князь [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкін]] заснував фортецю [[Моздок]] у [[1763]], переселивши 517 родин волзьких козаків в станиці навколо неї. П'ять сотень сформували Моздокський полк, задля охорони лінії у вісімдесят верств уздовж Тереку. Інша сотня сімейств була переслана з Дону.

 

 

«Року 1831-го, під час польського повстання, московський уряд звелів сформувати два козацькі полки з полтавців та з чернігівців. Коли полки ці повернулися після того, як повстання втихомирено, малоросійський генерал-губернатор князь Рєпнін не відпустив їх додому, а держав при собі, часто наглядав над ними, муштрував їх і любив слухати їх пісень. За царювання Миколи I на цього генерал-губернатора дивились як на чоловіка, що придбав собі великі симпатії в українців, і вважали його мало не за сепаратиста, тим більш що він був онуком останнього гетьмана, Розумовського. З приводу того, що він не розпускав цих полків, на нього зроблено донос цареві, що ніби він хоче зробитись гетьманом. В Стародуб явився від царя флігель-ад'ютант, заарештував генерал-губернатора, а козаків цих зараз же відправлено на Кавказ на війну з черкесами. Через кілька літ ці козаки просили дозволу повернутися додому, але ж їм звеліли там лишитись і завести свої оселі. На ці оселі прийшов указ дати стільки землі, скільки козаки самі захотять. Усі козаки були нежонаті, бо пішли на військову службу зовсім молодими ще парубками. Через те вони відповіли урядові, що їм трудно селитись, не маючи сім́ї. Тоді уряд звелів по числу козаків зробити набір дівчат серед державних хліборобів Полтавської і Чернігівської губернії. Дівчат пригнано на Кавказ, і козаки з ними передружилися. З того і повстали українські станиці серед Терського війська.

== Терські козаки після 1991 року ==

 

 

15-17 листопада 1991 року Велике коло Терського війська запропонувало створити Терську козацьку республіку у складі РСФРР, а пізніше - включити райони з козацьким населенням до складу Ставропольського краю<ref>[http://cossackinozemcevo.ru/chronology_terskogo_cossacks_to_contemporaneity Хронология Терского казачества современности]</ref>. 23 червня 1993 року Кизлярська міськрада підтримала козацькі вимоги про автономізацію Північного Дагестану задля забезпечення прав козацтва та російськомовного населення<ref>[http://samlib.ru/n/nowickij_i_j/managmentcaucasusnovitskiy.shtml Новицкий Игорь Яковлевич. Управление этнополитикой Северного Кавказа]</ref>.

 

== Джерела ==

* [http://www.cossacks.info/terek/ Information about the Terek Cossacks]

* [http://www.cossackdom.com/book/bookkazak.html Н. Н. Великая «Казаки восточного Предкавказья в XVIII—XIX вв.»]

* [http://ossetia.ru/history/ters-kazaki Терские казаки]. По книге: В.&nbsp;А.&nbsp;Кузнецов. Введение в кавказоведение. Владикавказ, 2004

 

{{Козаки у Росії}}