Вікіпедія

Акт відновлення Української Держави: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 278:
Утвердження більшовицької ідеології в західно-українських землях у 1943—1944&nbsp;рр. [Електронний ресурс] / В. Шайкан // Питання історії України.&nbsp;— 2009.&nbsp;— Т. 12.&nbsp;— С. 56—61.&nbsp;— Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Piu_2009_12_12</ref>.
 
З [[Пропаганда|пропагандистською метою]], для дискредитації націоналістичного українського руху на окупованих територіях СРСР, російськими комуністами був «винайдений» новий безглуздий термін ''«українсько-німецькі націоналісти»''. Пропаганда СРСР, як у його межах, так і для закордону, називала український патріотичний незалежницький рух «спільниками Гітлера», що хотіли «розірвати кровні братні зв'язки українського народу з російським, вирвати радянську Україну з сім'ї радянських народів, вкинути Україну в пельку Гітлерові», перетворити Україну на німецьку колонію<ref>Косик, Володимир. Україна під час Лругої світової війни. 1938—1945./ З франц. переклав Роман Осадчук.&nbsp;— Накладом Ради оборони і допомоги Україні Українського Конгресового Комітету Америки, Фундації «Прометей» ім. Стефанії Швед і Степана Онищука та Дослідного інституту «Україніка» в Торонті: Київ&nbsp;— Париж&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Торонто, 1992.&nbsp;— С. 472.</ref>.
 
Звернення органів влади СРСР «фальсифікували і перекручували факти, за допомогою яких влада прагнула переконати, що національно-визвольний рух інспірований нацистськими окупантами»<ref>Нагірняк М. Я., Лаврецький Р.&nbsp;В.&nbsp;Політична та ідеологічна боротьба органів Комуністичної партії у процесі утвердження режиму в Західній Україні (1944—1945 pp.).// Військово-науковий вісник.&nbsp;— 2013.&nbsp;— Вип. 20.&nbsp;— С. 71.</ref>. Твердження, сформульовані у зверненнях влади СРСР постійно повторювались на протязі місяців і років, під час мітингів, у пресі, у пропагандистських виданнях, і вони мали деякий успіх, не так серед українського населення, як серед росіян, серед членів комуністичної партії і в усіх прорадянських та проросійських колах за кордоном<ref>Косик, Володимир. Україна під час Лругої світової війни. 1938—1945./ З франц. переклав Роман Осадчук.&nbsp;— Накладом Ради оборони і допомоги Україні Українського Конгресового Комітету Америки, Фундації «Прометей» ім. Стефанії Швед і Степана Онищука та Дослідного інституту «Україніка» в Торонті: Київ&nbsp;— Париж&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Торонто, 1992.&nbsp;— С. 472.</ref>.
 
З початком Другої світової війни, для пропаганди на окупованих [[Німці|німцями]], [[Угорці|угорцями]] та [[Румуни|румунами]] українських землях, керівництвом СРСР була створена нова газета [[За Радянську Україну (газета)|«За Радянську Україну»]], перше число якої вийшло друком 31 липня 1941 року. Щодо українського руху на окупованих територіях у цій газеті використовувалась лексика-лайка: «зрадники українського народу&nbsp;— петлюрівці, ОУН-івці, гетьманці», «вірні пси Гітлера», «брехуни, шпигуни і підлі вбивці»<ref>Число 1 за 31 липня 1941&nbsp;р.</ref>. Щодо Українського державного правління&nbsp;— " «український уряд» (купка підплачених суб'єктів, які маршують у таборі гітлеровської армії) не є незалежною владою "<ref>Число 5 за 9 серпня 1941&nbsp;р.</ref>. У числі газети від 13 серпня знову згадувався "уряд «Соборної України» ", а його члени були названі «хортами».
 
3 липня В. Молотов повідомив посла СРСР у Великій Британії Івана Майського про рішення керівництва СРСР:
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Акт_відновлення_Української_Держави