Маркович Яків Андрійович: відмінності між версіями

| Місце народження = [[Прилуки]], [[Гетьманщина]]

| Громадянство = {{UKRhet}}

'''Я́ків Андрі́йович Марко́вич ''' (* {{ДН|17|10|1696}}, [[Прилуки]] , [[Гетьманщина]] — † {{ДС|20|11|1770}}, [[Гетьманщина]]) — український письменник-мемуарист, державний діяч [[Гетьманщина|Гетьманщини]], син [[Маркевич Андрій Маркович|Андрія Марковича]]. Один з найосвіченіших людей свого часу.

Найвизначнішим твором Якова Марковича є його «[[Діяріуш]]», що охоплює [[1717]]–[[1767]] роки й містить матеріал для політичної, соціально-економічної й культурно-побутової історії гетьманщини.

Після навчання в академії Яків іде служити в козацьке військо до гетьмана [[Скоропадський Іван|І.Скоропадського]], де приятелює з полковником, а потім і наказним гетьманом [[Полуботок Павло|П.Павлом Полуботком]]. Після кари над Полуботком було знищено і всю його політичну партію. Та Яків Маркович уцілів. Очевидно, найближчого друга захистив Ф. Прокопович, який на той час став правою рукою Петра І. Більше того Марковичу віддають у власність села [[Засулля (Ромни)|Засулля]] під [[Ромни|Ромнами]] і [[Сваркове]] на Глухівщині, що стало його родовою вотчиною. З часом Яків Андрійович доріс і до генерального підскарбія (міністра фінансів) України, займав інші визначні посади. Маркович усе життя домагався відновлення гетьманату в Україні, і саме він, Яків Маркович, подав гетьманську булаву останньому гетьману України — [[Розумовський Кирило Григорович|Кирилу Розумовському]].