Трансаравійський нафтогін: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zvr (обговорення | внесок) |
Zvr (обговорення | внесок) |
||
Рядок 13:
== Технічні характеристики ==
Нафтогін був завдовжки 1214 км (754 миль) і діаметр труби 30 дюймів (760 мм). Коли він тільки був побудований, це був найдовший нафтогін у світі. Його первісна пропускна здатність була 300 000 барелів/добу (48 000 м³/добу), з додаванням ще декількох насосних станцій вона підвищилася до близько 500 000 барелів/добу (79 000 м³/добу). Хоча нафтогін вважався найсучаснішим на час своєї побудови, якби він був задіяний на початок ХХІ сторіччя, він вважався б застарілим - більшість сучасних магістральних трубопроводів, побудованих на початку другої половини XX століття, мають діаметр 42 або 48 дюймів і, отже, в стані транспортувати значно більше сирої нафти на день, ніж Tapline в період свого розквіту. Нафту у нафтогін закачували з родовища [[Абкайк]].
Коридор Tapline залишився потенційним експортним шляхом для експорту нафти з Перської затоки в Європу та США Принаймні одна оцінка показала, що транспортні витрати на експорт нафти з допомогою Tapline через Хайфу в Європу будуть коштувати на 40% менше, ніж доставка танкерами через Суецький канал. На початку 2005 року, відновлення Tapline вартістю від 100 до 300 мільйонів доларів США було одним із стратегічних варіантів розглядалися йорданським урядом для задоволення потреби у нафті.
== Примітки ==
| |||