Звягель: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Shmurak (обговорення | внесок)
м стиль
Рядок 57:
 
=== Губернське місто ===
Його невеликі розміри і відсутність пристосованих будинків для розміщення різних канцелярій перешкодило місту Новограду-Волинському (цю назву і статус він одержав у [[1795]] р.) стати центром [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. З цієї ж причини змушені були перевести з міста в містечко [[Полонне]] повітове дворянське училище. У томуЦього ж роціроку в російських урядових колах розглядалося питання про доцільність перенесення губернського центру з [[Житомир]]а в інший населений пункт, оскільки Житомир займав невигідне географічне положення, розміщуючись майже на самому східному кордоні губернії. Як кандидатури на новий губернський центр висувалися [[Луцьк]], [[Дубно]] і '''Новоград-Волинський'''. У характеристиці останнього відзначається, що в місті немає зручних приміщень не тільки для губернських, але навіть для повітових урядових місць. З 522 будинків лише 5 були кам'яними (в їхньому числі: повітова скарбівня, будинок «причту» і «урядові» місця). У місті було 17 вулиць, з яких лише одна була вимощена камінням (Корецька), і дві площі. У [[1838]] р. його розміри становили 284 десятини 1656 квадратних сажнів, а населення — 6127 осіб. В описі Новограда-Волинського відзначені цікаві подробиці: {{цитата|При в'їзді в місто крутою кам'янистою дорогою від самої річки є невеличка неправильна площа, від якої на всю довжину проведена одна пряма вулиця на півверсти, вимощений каменем. Інші ж, поперечні вулиці, яких не більше чотирьох, вузькі, весною і восени брудні і незручно прохідні. Будинки дерев’яні, переважна частина їх належить євреям, побудовані досить тісно і некрасиво, здебільшого криті соломою… Місто не має гарного вигляду і ніби серед лісів і боліт знаходиться.}}
 
Доповненням до цієї характеристики слугує план міста, зроблений у [[1837]] р. (від нього збереглася фотокопія, що перебуває в Новоград-Волинському міському архіві). Цей план дає уявлення про межі міста того часу: на сході — ріка Случ, на заході — перетин нинішніх вулиць Шевченка, Пушкіна і Дзержинського, на півдні — район військової частини по вул. Гетьмана Сагайдачного, на півночі — район будинку дитини по вул. Радянській. Центром міста тоді була досить велика базарна площа, що розташовувалася поблизу древнього замку. На ній з різних боків розташовувалися собор, костьол і [[синагога]] (іменована єврейською школою). Посередині площі зображені урядові місця, що розміщалися в древній ратуші. Навколо площі й у її межах притискалися впритул один до одного єврейські будинки і крамниці, їх півкільцем оточували християнські квартали. Недалеко від західного краю міста показаний казенний сад (приблизно в тих же межах, що і нинішній міський сад), а через дорогу від нього — християнський цвинтар із каплицею. Інший цвинтар, єврейський, розміщувався в цей час біля лівого берега ріки Случ, у районі нинішньої вулиці Коцюбинського.