Вікіпедія

Музей етнографії та художнього промислу: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Basio (обговорення | внесок)
54 813 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 21:
 
 
Цілеспрямовано для музею етнографічних речей було вибудоване приміщення на проспекті Свободи, 24. Там розмістили колекції Міського музею Львова. З 1939 року музейний заклад отримав назву Музей художнього промислу. В підрадянський період 1951 року Музей художнього промислу відселили з приміщення, яке відібрав щойно створений у Львові Музей В. І. Леніна. Тоді ж, 1951 р. всі колекції Музею художнього промислу перевезли в приміщення колишньої Галицької ощадної каси (проспект Свободи, 15), створене колись відомим львівським архітектором доби історизму [[Захаревич Юліан|Юліаном Захаревичем]] (1837–18981837—1898), автором [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]], синагоги в [[Чернівці|Чернівцях]], замку графа Адама Голуховського в місті [[Гусятин]].
 
Відтоді сучасний Музей етнографії та художнього промислу і розташований в будівлі колишньої Галицької кредитної каси. Будівля виділяється романтичним трактуванням неоренесансових та необарокових мотивів. Архітектор і будівельники активно використовували текстурні особливості та колір наявних матеріалів: поліхромну надрейнську цеглу, тесаний тернопільский камінь, майолікові рельєфи і металеві ковані ґрати, вироблені фабрикою [[Ян Дашек|Яна Дашека]]. Яскраво й виразно було оформлено вестибюль, викладений поліхромною плиткою, прикрашений панелями з кольорового каменю та вітражами фірми «Тіролер Ґласмалерай» з [[Інсбрук]]у. Інтер'єри і фасад будівлі декоровані роботами зі скульптурної майстерні [[Леонард Марконі|Леонарда Марконі]]. Завершує будівлю купол зі шпилем; біля основи куполу розміщена алегорична скульптурна група, яка символізує економічне процвітання Галичини.
Рядок 41:
 
== Видання ==
Музей видавав «Матеріали з етнографії та мистецтвознавства» (1955–19631955—1963), альбоми (народний одяг, різьба тощо) та окремі праці ([[Матейко Катерина|К. Матейко]] «Народна кераміка західних областей [[УРСР]] XIX–XXXIX—XX ст.», [[Рожанківський Володимир|В. Рожанківський]] «Українське художнє [[скло]]», Л. Суха «Художні металеві вироби українців східних Карпат», [[Антін Будзан|А. Будзан]] «Різьба по дереву в західних областях України», [[Запаско Яким Прохорович|Я. Запаско]] «Орнаментальне оформлення української рукописної книги», [[Сенів Іван Васильович|І. Сенів]] «Творчість [[Кульчицька Олена|О. Л. Кульчицької]]» тощо), влаштовує періодичні виставки, з 1955 р. має постійну експозицію «[[Побут]] українського народу» від 16 століття.
 
У [[Мистецтво (видавництво)|видавництві «Мистецтво»]] 1976 року вийшов альбом з 400 кольорових та чорно-білих ілюстрацій, що репрезентують шедеври українського декоративно-ужиткового мистецтва, зібрані в МЕХПІН.
 
Альбом «Скарби музею етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України». Автори Степан Павлюк і Роман Чмелик. — Львів : Інститут народознавства НАН УКраїни, 2005. 228 с.
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_етнографії_та_художнього_промислу