|
[[Файл:Хурсенко.jpg|thumb|right|<center>Обкладинка альбому В.Хурсенка «Соколята»]]
'''В'ячесла́в Володи́мирович Хурсе́нко''' (*{{ДН|1|6|1966}}, Дніпропетровськ — †{{ДС|8|9|2009}}) — український співак, композитор, автор-виконавець. Автор відомих пісень «Соколята», «На острові чекання», «Сповідь», «Панує ніч», «Я тебе розлюбив», «Віра, Надія, Любов», «Шалений час», «До рідного дому», «Ковток вина».
== Етапи біографії ==
Через певний час, мама маленьким привезла його до своїх батьків у Ковель, а пізніше – у Луцьк, де майбутній музикант закінчив музичну школу й училище.
Юнак здобув медичну освіту за спеціальністю фельдшер-акушер.
Ще з раннього дитинства у Хурсенка виявились неабиякі музичні здібності. У восьмилітньому віці він самостійно опанував гру на гітарі, купленій матір’ю. За спогадами В.Хурсенка, мати змушена була відбирати її силою, бо пальці юного музиканта, зранені репетиціями, ніяк не давались до гри на віолончелі та фортепіано. Викладачі і не здогадувались, що весь музичний матеріал обдарований учень відтворює не за нотами, а на слух. Ще в луцькій музичній школі №2 юний музикант завдяки композиторському хисту потрапив до експериментального для творчообдарованих дітей. У 14 років з’явились його перші авторські пісні. Проте друзям представляв їх як «твори з репертуару Юрія Антонова». Уже в музичній школі на звітних концертах він грав власні твори.
Закінчивши восьмий клас із тавром «поганого хлопчика», В’ячеслав отримав від дирекції категоричний припис «навчатись у ПТУ». З горя поїхав до бабусі в Ковель, де, несподівано для себе, вступив до медичного училища. Роки навчання промайнули швидко завдяки заняттям у спортзалі та вимушеними підробітками. «Найсмішніше, що я , хоч і недовго, а таки потрудився на посаді фельдшера в ПТУ», - згадував співак пізніше.
Переїхавши до Луцька, хлопець зумів влаштуватись на роботу в обласну філармонію. Щоправда, довелось спочатку попрацювати вантажником, згодом вокалістом на підспівах, а пізніше – навіть пародистом (пародіював своїх музичних кумирів: Юрія антонова, Володимира Кузьміна та інших). Саме тут, у філармонії, де на той час знаходилась творча лабораторія гурту «Світязь», перспективний музикант отримує можливість подальшого розвитку у колі досвідчених професіоналів. Дмитро Гершензон, Роман Ланкіос, Анатолій Говорадло і, звичайно, Василь Зінкевич, - ось далеко не повний перелік людей, які увійшли в життя В’ячеслава Хурсенка не лише як наставники, а й справжні друзі.
Підробляв молодий виконавець й у ресторані, де, виконуючи авторські твори, завоював свою першу публіку. І тоді знайомиться із коханням усього життя, зустрічає свою майбутню дружину Ольгу. Не припиняючи творчого пошуку, музикант продовжує писати пісні, які отримують своє визнання. Маленькі шедеври, написані В’ячеславом, органічно впліталися в життя земляків. Рідною мовою і близькою кожному волинянинові мелодикою Хурсенко говорив про вічні істини так проникливо і просто, як можуть це робити тільки справжні митці.
Професіональна виконавська кар’єра музиканта розпочалась у 1992 р., на Всеукраїнському пісенному конкурсі «Червона рута» у Запоріжжі, де Хурсенко зі своєю піснею – присвятою татові – виборов друге місце. Твір був сповнений емоцій, які автор виніс із свого дитинства. Згодом, у 1996 р. завоював третє місце на фестивалі «Золотий шлягер».
Проте найбільший успіх і всенародну славу автору принесло виконання пісні «Соколята» на «Пісенному вернісажі» у 1998 р., за яке отримав Гран-прі. Пісню, котрій аплодували зі сльозами на очах журі та глядачі, автор присвятив своєму другові й наставнику, народному артисту України Василю Зінкевичу. У 1999-2001 рр. пісні композитора і виконавця постійно перемагали на українських телевізійних фестивалях «Шлягер року». У 2000 р. отримав диплом «Шлягери 20 століття» за народне визнання пісні «Соколята».
Після яскравого дебюту на вітчизняній сцені голос В’ячеслава Хурсенка раптом зник із екранів, радіоефірів. Ходили чутки, що співак начебто подався до Москви, приставши на вигідну пропозицію. За спогадами рідних, пропозицій було чимало – і від Олександра Сєрова, Ірини Понаровської, Віктора Рибіна і Наталії Сенчукової, а також музикантів із групи «Лісоповал», котрі включили до свого репертуару його пісні.
Після виходу в світ художніх кінострічок відомого режисера Оскани Байрак «Жіноча інтуїція» та «За два кілометри до Нового року» із саундтреком – піснями Хурсенка у виконанні відомих артистів – російські сайти штурмували його нові прихильники, полюючи за записами співака з проникливим оксамитовим баритоном. Проте, завойовуючи визнання російського слухача, Хурсенко продовжував жити і творити в Україні.
Починаючи з дев'яностих років минулого століття, В’ячеслав Хурсенко став відомий як співак, композитор (зокрема, завдяки участі у фестивалі "Оберіг"), висококласний віолончеліст.
Хурсенко - автор і виконавець відомих пісень "Соколята", "На острові чекання", "Сповідь", "Панує ніч", "Я тебе розлюбив", "Віра, Надія, Любов", "Шалений час", "До рідного дому", "Ковток вина", "Якщо в світі є Бог".
На музичному конкурсі молодих талантів "Нова хвиля-2009" в Юрмалі український співак Владислав Левицький виконав головний хіт Хурсенка - пісню "Соколята".
Пісні В’ячеслава Хурсенка звучать у фільмах відомого режисера Оксани Байрак "Жіноча інтуїція" та "За два кілометри до Нового року".
Незважаючи на свою популярність, яку йому принесла зокрема пісня «Соколята», В’ячеслав Хурсенко був дуже скромним. Коли його впізнавали на вулиці, композитор говорив: «Я не Хурсенко. Просто схожий на нього. Ви переплутали». Дружина композитора, Ольга Хурсенко, у своєму інтерв’ю каже: «Якби була можливість писати музику вдома і не виходити на сцену, його би це влаштувало, але тільки композиторською діяльністю важко заробляти й утримувати сім’ю».
== '''<big>Творчість ==</big>'''
Починаючи з дев'яностих років минулого століття, став відомий, як співак, композитор (зокрема, завдяки участі у фестивалі «[[Оберіг (фестиваль)|Оберіг]]»), висококласний [[віолончеліст]].
|
