Степан Хмелецький (козацький полковник): відмінності між версіями

Народився, очевидно, в першій половині [[XVII століття]], можливо в [[Перемиська земля|Перемиській землі]], де знаходилася вотчина роду [[Хмелецькі герба Бонча|Хмелецьких]]. Він доводився родичем [[Стефан Хмелецький|Стефану Хмелецькому]]&nbsp;— [[київські воєводи|воєводі Київському]], герою антитатарських походів; а також, [[Адам Хмелецький|Адаму Хмелецькому]], [[Паволоцький полк Війська Запорозького|паволоцькому]] [[Наказний полковник|наказному полковнику]] ([[1648]]–[[1652]]), якому він, вірогідно, доводився сином<ref>Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. –&nbsp;— с. 732.</ref>.

Степан Хмелецький у [[1630-ті|1630-их]]-[[1640-ві|1640-вих]] роках міг бути службовцем у [[Таборів]]ському старостві [[Київське воєводство|Київського воєводства]] –&nbsp;— володінні свого родича [[Стефан Хмелецький|Стефана Хмелецького]], яке з початком [[Хмельниччина|Хмельниччини]] увійшло до складу [[Паволоцький полк Війська Запорозького|Паволоцького полку]]<ref name="ReferenceA">Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. –&nbsp;— Т. 3. –&nbsp;— Київ: «Стікс-Ко», 2009. -&nbsp;— ISBN 978-966-96849-3-6. –&nbsp;— с. 12.</ref>.

Степан Хмелецький згадується як [[Паволоцький полк Війська Запорозького|паволоцький полковник]] з [[1651]] по [[1653]] роки.<ref>Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. –&nbsp;— Т. 3. –&nbsp;— Київ: «Стікс-Ко», 2009. -&nbsp;— ISBN 978-966-96849-3-6. –&nbsp;— с. 10.</ref> Після відновлення Паволоцького полку на початку [[1651]] року він певний час був [[Наказний полковник|наказним полковником]]<ref>Кривошея В.&nbsp;В.&nbsp;Козацька еліта Гетьманщини.&nbsp;— К., 2008.&nbsp;— с. 212. ISBN 978-966-02-4850З.</ref> у керівника полку [[Куцевич-Миньківський Іван|Івана Куцевича-Миньківського]]. Можливо, його наказне полковництво тривало й раніше, паралельно з перебуванням на цьому ж уряді його родича [[Адам Хмелецький|Адама Хмелецького]], проте точних відомостей про це, на жаль, немає. Проте внаслідок [[Битва під Берестечком|поразки під Берестечком]] та за умовами [[Білоцерківський мирний договір 1651|Білоцерківського миру 1651]] [[Паволоцький полк Війська Запорозького|Паволоцький полк]] знову припинив самостійне існування. Протягом осені [[1651]] -&nbsp;— весни [[1652]] років полк тимчасово формально не існував, проте міг брати участь у військових кампаніях.

Очевидно, між керівником полку [[Куцевич-Миньківський Іван|І. Куцевичем-Миньківським]] та Степаном Хмелецьким з часом виникли серйозні протиріччя. Можливо, вони були пов’язаніпов'язані з арештом та стратою родича (батька) останнього –&nbsp;— паволоцького наказного полковника [[Адам Хмелецький|Адама Хмелецького]], яка відбулася в [[Паволоч]]і в травні [[1652]] року. З відновленням Паволоцького полку (орієнтовно цього ж [[1652]] року, можливо перед [[Битва під Батогом|битвою під Батогом]]) саме Степан Хмелецький, а не [[Куцевич-Миньківський Іван|Іван Куцевич-Миньківський]], очолює його і залишається полковником до своєї страти у березні [[1653]] &nbsp;р. На цій посаді його змінює, принаймні з червня [[1653]] року [[Михайло Суличич]]<ref>Персональний склад козацької старшини армії Богдана Хмельницького[http://www.patent.net.ua/intellectus/cossacks/32/ua.html].</ref>.

Орієнтовно наприкінці [[1652]] &nbsp;— на початку [[1653]] року виникає нова старшинська опозиція проти [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] за його самовладну вдачу. Паволоцький полковник Степан Хмелецький разом з [[Григорій Гуляницький|Григорієм]] та [[Гуляницький Іван|Іваном Гуляницькими]] очолили цю змову проти гетьмана. Щоправда, можливо Хмелецький і не мав до змови жодного відношення, а всі звинувачення були обмовою з боку колишнього полковника І. Куцевича-Миньківського<ref name="ReferenceA"></ref>. Так чи інакше, за участь у змові Степан Хмелецький був схоплений і страчений у березні [[1653]] року [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]]<ref name="ReferenceB">Грушевський М. Історія України-Руси. Т. ІХ, перша половина. Хмельниччина. Роки 1650-16531650—1653. –&nbsp;— Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. –&nbsp;— с. 490.</ref><ref>George Gajecky. The Cossack Administration of the Hetmanate. Volume Two. –&nbsp;— Harvard Ukrainian Research Institute, 1978. –&nbsp;— p. 621.</ref>, а Гуляницький урятувався в якомусь монастирі<ref>Петровський М. &nbsp;Н. &nbsp;Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648-16541648—1654) // Нариси з історії України. Випуск IV. –&nbsp;— К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1940. –&nbsp;— с. 180.</ref>. За іншою версією, Хмелецький був убитий під час сварки з [[Паволоч|паволоцьким]] [[війт]]ом І. Куцевичем-Миньківським<ref>Крип'якевич І.&nbsp;П. &nbsp;Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф.&nbsp;П.&nbsp;Шевченко, І.&nbsp;Л. &nbsp;Бутич, Я.&nbsp;Д.&nbsp;Ісаєвич, -&nbsp;— 2-е вид., виправлене і доповнене. –&nbsp;— Львів: Світ, 1990. -&nbsp;— ISBN 5-11-000889-2 –&nbsp;— с. 252.</ref>. Польський історик [[Веспасіян Коховський|В. Коховський]] щодо цього подає такі відомості: «…Гуляницький і Хмелецький, наші земляки-[[Шляхта|шляхтичшляхтичі]]і, прославлені між повстанцями своїми відважними вчинками, стягнули на себе ненависть гетьмана тим, що більше ніж інші йому суперечили &nbsp;— занадто пам’ятаючипам'ятаючи своє походження і давніший свій стан. Та Гуляницького на якийсь час покрило від гетьманського гніву монастирське життя; але Хмелецький &nbsp;— занадто певний своєї сили, так що небезпечно було против нього виступати одверто, &nbsp;— згинув від війта паволоцького, як говорили: людини готової на всякий злочин і намовленої на се убивство; гідна кара для зрадника вітчини і негідного братанича славного войовника» ([[Стефан Хмелецький|Стефана Хмелецького]])<ref name="ReferenceB"></ref>.