Вікіпедія

Турівське князівство: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Augustus-ua (обговорення | внесок)
11 111 редагувань
доповнення
Рядок 1:
{{Історія Білорусі}}
{{Українська історія}}
'''Турівське''', або '''Турівсько-Пінське князівство''' — [[Русь|давньоукраїнське князівство]] Х-ХІV століть у складі [[Київська Русь|Київської Русі]] і [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Столиця князівства — місто [[Турів]]. З середини XII ст. вотчина княжої гілки [[Рюриковичі|Рюриковичів]] — [[Ізяславичі Турівські|Ізяславичів Турівських]]
 
Розміщене в центральній частині правобережного [[Полісся]]; північна, більша частина лежала на території, заселеній [[Дреговичі|дреговичами]], менша, південо-східна — [[Древляни|деревлянами]]. В наші часи більша частина території Турівського князівства знаходиться у складі [[Білорусь|Республіки Білорусь]], південні райони у складі [[Україна|України]]. В [[Етнографія|етнографічному]] плані територія князівства належить до україно-білоруської етнічної межі.
Рядок 7:
== Історія ==
 
=== Перші згадки ===
Праліси і багна убезпечували мешканців ''Турово-Пінського князівства'' від наїздів південних кочовиків. Основою прожитку було хліборобство, полювання, рибальство та бджільництво; через ''Турово-Пінське князівство'' проходили важливі торгові шляхи: водний і сухопутний з [[Київ|Києва]] до [[Польща|Польщі]] та сухопутний з Києва на [[Литва|Литву]] і до балтійських країн, що сприяло економічному і політичному піднесенню ''Турово-Пінського князівства'' (зокрема у стосунках з Польщею і Литвою).
 
На півдні й заході ''Турівське князівство'' межувало з [[Волинське князівство|Волинською]], на сході — з [[Київське князівство|Київською]], а на півночі — з [[Полоцьке князівство|Полоцькою]] землями.
 
Найдавніші, згадувані літописцем міста: [[Турів]], який був політичним центром князівства ([[980]]) та [[Пінськ]] ([[1097]] і [[1166]]).
 
=== Під владою київських князів ===
За [[Володимир Великий|Володимира Святославича]] ''Турово-Пінське князівство'' увійшло до складу [[Київська Русь|Київської держави]] (вже з кінця [[9 століття|9 ст.]] було під її впливом).
 
У [[980]] першим київським намісником князівства став син Володимира [[Святополк Володимирович|Святополк]].
 
За правління другого сина Володимира [[Ярослав Мудрий|Ярослава]] у Турові посів його син [[Ізяслав Ярославович|Ізяслав]]. Коли у [[1078]] Ізяслава було вбито, ''Турівське князівство'' перейшло до молодшого сина Ізяслава Ярославовича,
[[Ярополк Ізяславич|Ярополка]], а згодом у [[1088]] році до другого сина [[Святополк Ізяславич|Святополка]], який княжив до [[1093]] року. На Любецькому з'їзді 1097 року Турівську землю було закріплено за нащадками [[Ізяслав Ярославович|Ізяслава]].
 
=== Князівство за правління [[Ізяславичі Турівські|Ізяславичів]] ===
В [[1157]] [[Юрій Ярославич]], внук [[Святополк Ізяславич|Святополка]], зайняв Турів і відокремив Турово-Пінське князівство від Києва. Після смерті Юрія (1168), за його синів дійшло до поділу ''Турово-Пінського князівства'' на уділи з головним містом у Турові (Святополк), Дубровиці (Гліб) та Пінську (Ярополк). У пізніші часи дроблення території ''Турівського князівства'' продовжувалося.
[[1157]] [[Ізгої|князь-ізгой]] [[Юрій Ярославич]], онук Святополка Ізяславича, самовільно захопив Турів і спромігся відстояти його в боротьбі з коаліцією, що її організував київський князь. З цього моменту Турівське князівство закріпилося за Юрієм в якості [[Вотчина|вотчини]]. До князівства належали також [[Пінськ]] і [[Дубровиця]], які незабаром стали уділами синів Юрія. Відомості про них у літописі уривчасті. [[1168]] Турів належав [[Іван Юрійович (князь турівський)|Івану Юрійовичу]], тоді ж згадано його брата [[Святополк Юрійович (князь туровський)|Святополка]]. [[1184]] Туровом володів уже Святополк (п. [[1190]]), Пінськом — [[Ярослав Юрійович|Ярослав]], а Дубровицею — [[Гліб Юрійович (князь турівський)|Гліб]], який помер [[1196]], будучи князем туровським.
 
На початку [[XIII століття|XIII ст.]] Турів поступився політичним значенням [[Пінськ|Пінську]], князі котрого з [[1204]] по [[1229]] були учасниками низки коаліцій південноруських князівств. [[1223]] ряд удільних князів Турово-Пінської землі (серед них незаперечно атрибутовано [[Олександр Дубровицький|Олександра Дубровицького]]) брали участь у [[Битва на Калці|битві на Калці]]. Після того, як монголи [[1240]] спалили багато міст, значення вцілілого Пінська ще більше зросло. Сюди [[1241]] перенесли з Турова єпископську кафедру. [[1240]]—44 Пінськом володів кн. Михайло, важливий союзник Данила Галицького. [[1251]] року пінських князів згадано у множині. Вони намагалися балансувати між новими центрами сили — [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинським князівством]], [[Велике князівство Литовське|Литвою]] і [[Золота Орда|Золотою Ордою]]. [[1263]] Пінськ надав прихисток литовському князю [[Войшелк|Войшелку]] і військову допомогу у відновленні контролю над Литвою. [[1275]] пінські й туровські князі брали участь у поході на Литву, що його організували монголи. [[1292]] одна з гілок місцевої династії володіла [[Степань|Степанню]], яка, імовірно, виділилася з Дубровицького уділу.
У другій чверті [[13 століття|13 ст.]], за [[Данило Романович|Данила Романовича]], ці князівства підпали під вплив [[Галицько-Волинська держава|Галицько-Волинської держави]], який тривав частково і після нападу татар на Україну в [[1240]] році, коли вони потрапили під владу [[Золота Орда|Золотої Орди]].
 
=== У складі Великого князівства Литовського ===
Користуючися з незгод у Золотій Орді та вигасання Галицько-Волинської династії [[Романовичі]]в у 1330 роках, землі ''Турівського князівства'' опанувало [[Велике князівство Литовське]], й вони повністю потрапили під владу представників литовської династії [[Гедиміновичі]]в.
Користуючися з незгод у Золотій Орді та вигасання Галицько-Волинської династії [[Романовичі]]в у [[1330]] роках, землі Турівського князівства опанувало [[Велике князівство Литовське]], й вони повністю потрапили під владу представників литовської династії [[Гедиміновичі]]в. За відомостями пізніх білорусько-литовських літописів, Пінськ перейшов у власність великого князя і став одним з уділів [[Наримунт|Наримунта Гедиміновича]], потім — його нащадків. Поряд із цим різні гілки місцевої династії продовжували володіти рештками князівства. Серед них в актових документах кінця XIV ст. фігурують [[Іван Семенович Степанський]], [[Давид Дмитрович Городецький]] (за центром його уділу в подальшому закріпилася назва [[Давид-Городок]]) та його брати Іван і Юрій. Останній незаперечний представник цієї династії [[Митко Давидович|Митко (Дмитрій) Давидович Городецький]] помер після [[1432]] року. Потім Городець і Турів дісталися [[Свидригайлу Ольгердовичу,]] Дубровиця і Степань — князю [[Юрій Семенович Гольшанський|Юрію Семеновичу Гольшанському]].
 
== Князі ==
Рядок 51 ⟶ 55:
* [[Святополк Юрійович Туровський|Святополк Юрійович]] (1170–1190)
* [[Гліб Юрійович (князь туровський)|Гліб Юрійович]] (1190–1195)
 
==== На початку XIII ст. центр князівства перемістився до [[Пінськ|Пінська]] ====
* [[Андрій Іванович Туровський|Андрій Іванович]] (1195–1223)
* Юрій Андрійович (1223 — ?)
* Семен Юрійович (ХІІІ ст.)
 
'''[[ПалемоновичіГедиміновичі]]'''
* [[Наримунт|Наримунт Гедимінович]] (1330 — 1348)
* Писімонт<ref>Постать напівлегендарна. Як князь турівський згадується лише в списку ХVІІІ ст. [[Хроніка литовська і жемайтська|«Хроніки литовської і жемайтської»]] під [[Битва над Окунівкою|1276-м роком]]. </ref> (друга половина ХІІІ ст.)
* Михайло ВасильовичНаримунтович (?1348 &nbsp;— 13981355)▼
 
* Василь Михайлович (?&nbsp;— 1392)
'''[[Гедиміновичі]]'''
▲* Михайло Васильович (?&nbsp;— 1398)
* Семен Васильович<ref>Загинув у [[Битва на Ворсклі (1399)|битві на Ворсклі]].</ref> (1398–1399)
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Турівське_князівство