Білий Камінь (Золочівський район): відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 525:
[[19 червня]] [[1942]] року отець Вільгельм знов очолив парафію у Білому Камені та залишився вірний своїй пастві до кінця своїх днів. За його сприянням був побудований костел у Скваряві.
 
Польський релігійний діяч та публіцист отець [[Анчарський Юзеф|Юзеф Анчарський]], у своїй праці «Kronikarskie zapisy z lat cierpień i grozy w Małopolsce Wschodniej 1939—1946», ось як описує отця Вільгельма ВродарчикаВлодарчика у лихолітті війни: «Парохом в Білому Камені є старенький отець Вільгельм ВродарчикВлодарчик, моїм батькам давав шлюб, а мене охрестив. Розповідав мені про трафунки, що трапилися за останніх декілька місяців, і про постійний жах смерті, що нависла над ним і людьми. Цей старий священик, вже близький до смерті — є для мене зразком. Він приймає людей, тому що він знає, що вони дійсно його потребують, так дуже, як зрідка, коли в історії народу, вірні потребували священика».
 
Під час німецької окупації села, у [[1941]]–[[1944]] роках, богослужіння в храмі припиняються, а сам костел і територія навколо нього перетворюється окупантами на склади зброї та боєприпасів.
Рядок 531:
У [[1944]] році [[Українська повстанська армія|УПА]] влаштувало терористичну акцію проти поляків, у результаті якої загинуло близько 30 чоловіків, як з польських та з мішаних українсько-польських родин. Це стало останнім приводом для еміграції представників місцевої польської громади з теренів [[Східна Галичина|Східної Галичини]]. У [[1944]]–[[1946]] роках поляки стали масово виїжджати на польські етнічні землі. Так з Білого Каменя виїхало 68 польських сімей, а залишилася тут лише 12 сімей, з яких більша частка належала мішаним, польсько-українським сім'ям. Натомість, на місця вибулих прибули виселені з Надсяння (в результаті [[Операція "Вісла"|операції «Вісла»]]) 31 українська родина.
 
Після закінчення війни 80-літній отець В. ВродарчикВлодарчик добровільно залишився у [[Львівська архідієцезія|Львівській архидієцезії]] зі своєю нечисельною паствою. У [[1947]] році костел остаточно закрили та перетворили на колгоспну комору, а садибу пароха, збудовану на кошти прихожан та особисті збереження В. Вродарчика, було відібрано та у 1946 році переобладнане під лікарню, котра проіснувала там до [[1989]] року. Отець був змушений оселитися у приватному будинку парафіян: спочатку в будинку Павліковських, а потім в родині Рибаків. Там же в парафіян відправляв Найсвятішу службу Божу та виконував всі обов'язки священика. Важко тепер сказати, чи проводив реєстрацію хрещень та інших [[Таїнство|таїнств]]. Помер В. ВродарчикВлодарчик 19 грудня 1950 року у віці 82 років. Траурну церемонію від будинку померлого до місця поховання очолював о. Ян Цеський, парох Золочева.
 
У післявоєнні роки культову споруду перетворили як колгоспну комору, а прилеглу до костелу територію перетворено на склад [[Штучні добрива|міндобрив]] та гаражі.