Староукраїнська мова: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 22:
'''Староукраїнська літерату́рна мо́ва''',<ref name="русанівський">[http://litopys.org.ua/ukrmova/um102.htm] В. М. Русанівський. Староукраїнська літературна мова / Енциклопедія «Українська мова» </ref><ref>[http://litopys.org.ua/djvu/starukr_slovnyk.htm Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К.: «Наукова думка», 1977—1978]</ref> також ''рутенська'', ''старобілоруська'', ''руська'', ''литовська'' ({{lang-be|старабеларуская мова}}, {{lang-ru|западнорусский язык}}, {{lang-en|Ruthenian language}}, {{lang-de|Ruthenische Sprache}}, {{lang-fr|ruthène}}) — поширена в [[XIV]]–[[XVIII]] ст. на територіях, що відповідають сучасним [[Україна|Україні]], [[Білорусь|Білорусі]], а частково і в прилеглих землях ([[Польща|Польщі]], [[Молдова|Молдові]]) мова юридичних документів, згодом — конфесійної, полемічної, художньої, проповідницької, історіографічної, частково наукової літератури. Традиційна назва «руська мо́ва», але для відокремлення від великоруської (російської) мови, тобто говірки східноруських князівств, в історіографії і філології [[XIX століття]] для неї вживалась назва західноруська писемна мова, яка тепер вважається застарілою<ref>[http://litopys.org.ua/ukrmova/um20.htm Західноруська писемна мова / Енциклопедія «Українська мова»]</ref>. Після появи [[УНР]], стали вживати назву «староукраї́нська».
У білоруській традиції термін «[[:be-
== Історія ==
|